Франтішек Палацький

Будинок у Годславицях, де народився Палацький

Франтішек Палацький народився 14 червня 1798 року в моравському містечку Годславицях (Годславіце) у сім'ї вчителя.

Навчався у Пресбурзі (тепер Братислава) та Відні. Спершу готував себе до священицької (євангелічної віри) кар'єри), але захопився літературою та філософією (надто Кантом). Національне чеське відродження, яке щойно почалося, захопило його; особливо сильне враження на Палацького, як і на його друга Шафарика, справила «Розмова про чеську мову» (чеськ. Rozmlouvání o jazyce českém) Юнгмана, що в значній мірі визначила напрямки подальшої діяльності обох.

Писати Франтішек Палацький почав ще під час перебування в євангелічній семінарії в Пресбурзі, але звернув на себе увагу лише в 1817 році перекладом чеською мовою декількох пісень з Оссіану, а наступного року (1818) книжкою, складеною разом із Павлом Шафариком за участі Юнгмана Počátkowé Českého básnjctwj obwzlásstě prozodye, у якій піддавалось критиці вчення Добровського про чеську просодію. Власне Палацький разом з Шафариком стали авторами програми відродження чеської національної культури і науки.

У 1823 році Франтішек Палацький оселился в Празі. Жив приватними уроками, потому влаштувався архіваріусом графів Штернбергів, на замовлення яких написав історію їхнього роду.

1827 року Палацький став засновником і редактором (до 1838 року) першого чеського наукового часопису «Часопис товариства патріотичного музею в Чехії», в якому друкувалися праці з історії та культури не лише чехів, а й інших слов'янських народів, в тому числі у українців.

У тому ж 1827-му році чеські чини запропонували Палацькому взяти на себе продовження викладення історії Чехії, започаткованого Пубічкою (Chronologische Geschichte Böhmens, Прага, 6 т., 1770—1808, доведеної до Фердинанда II). Учений у відповідь запропонував своє, більш обсяжне, бачення й науковий підхід до історії чеських земель, який було прийнято. Відтак Палацького обрали історіографом Чехії (1829), хоча офіційно у цьому званні затвердили лише за 10 років.

Учений у пошуках історичних першоджерел для написання масштабної історичної розвідки здійснив декілька закордонних відряджень, зібрав велику кількість матеріалу, надрукував низку попередніх розвідок. Відтак, 1836 року з'явився спершу німецькою, а 1848-го (рік Весни народів) чеською 1-й том його праці, що до кінця життя історика була доведена до 1526 року (посмертне видання, з біографією автора, написаною Калоуском, вийшло друком у 5 т.т. у Празі, 1877—78: Dějiny narodu českého v Čechách a v Morave).

У 1840-х роках Франтішек Палацький став одним з авторів програми австрославізму, яка стала лозунгом чеських буржуазно-ліберальних кіл під час революції 1848—49 років в Австрії. Як видний представник національної партії, Палацький був членом франкфуртського попереднього парламенту, де висловився проти централістських устремлінь німців, проти представництва Богемії в імперському парламенті, за федерацію; був також членом тимчасового уряду. Міністерство Піллерсдорфа двічі пропонувало йому посаду, намагаючись перетягнути на свій бік національну партію Богемії, але Палацький двічі відкидав пропозиції. Натомість Палацький головував на Слов'янському Конгресі у Празі в червні 1848 року.

З кінця 1840-х і до початку 1860-х років Франтішек Палацький був депутатом австрійського рейхстагу та чеського сейму. Після свавільного закриття сейму в Кромержижі Палацький, який для влади став неблагонадійним, змушений був залишити політичне поприще й присвятити себе знову виключно науковій роботі. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1860 році нова Конституція створювала передумови для відновлення політичного життя в Богемії, і Палацький, як визнаний лідер чеського національного руху, знову зайнявся політикою. З кінця 1860-х років він — лідер старочехів, що були правим крилом чеської національної партії.

У 1867 році Палацький очолював чеську делегацію на Слов'янському з'їзді в Москві.

До кінця життя Франтішек Палацький не переставав займатись науковими дослідженнями, виданням матеріалів з чеської та слов'янської історії. Він помер 26 травня 1876 року в Празі.

У 1918 році з'явився полк піхоти 3-ї дивізії чехословацьких легіонів у Росії, названий «Полком Франтішека Палацькі».[5]

Пам'ятник Ф. Палацькому в Празі на площі Палацького

Політичні праці:

• Idea státu Rakouské no (1865; нім. Oesterreichische Staatsidee, 1865);
• Sbirka spis ů w drobnych z oboru řečia literatury č ešké, krasow ědy, historie a politiky (3 т., 1871—73; Politisches Vermächtniss, Пр., 1872);
• Auswahl von Denkschriften, Aufsätzen u. Briefen aus den letzten 50 Jahren. Beitrag zur Zeitgeschichte (1874).

Історичні та історико-літературні праці, видання літописів:

• Staři letopisové ćeški (1829);
• Würdigung der alten böhmischen Geschichtsschreiber (1830, нове вид. 1869);
• Synchronistische Uebersicht der höchsten Würdentrager, Landes-und Hofbeamten in Böhmen (1832; чеськ. Přehled saučasny neywyššich důstojoiků, a auřednjku zemskjch, dworských we králowstwj českém, 1832);
• J. Dobrowsky's Leben und gelehrtes Wirken (1833);
• Literarische Reise nach Italien im J. 1837 zur Aufsuchung von Quellen der böhmischen und mährischen Geschichie (1838);
• Archiv česky (1848—72, 6 т.);
• Ueber Formelbücher, zunächst in Bezug auf böhmische Geschichte (1843—47, 2 вип.);
• Die Vorlaüfer des Hussitenthums in Böhmen (1846);
• Popis kràlowstw českého čile podrobné poznamenáni wšech dosawodnîch krajůw, panstwi, statkůw, měst (1848);
• Die Geschichte des Hussitenthums und Professor K. Höfler, Kritische Studien (1868);
• Dějiny doby husitské (2 т., 1871—72; нім. Urkundliche Beiträge zur. Geschichte d. Hussitenkrieges, 1872—74);
• Documenta Magistri Joannis Hus vitam, doctrinam, causam ets. illustrantia (1869);
• Zu böhmischen Geschichtschreibung (1861);
• Матеріали для біографії Палацького: в його кореспонденції — у Časopis (1879).

• 40444 Палацький — астероїд, названий на честь діяча.
• Франтішек Рігер

• С. В. Віднянський. Палацький Франтішек // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 32. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Марахов Г. І. Палацький Франтішек // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с., стор. 134
• Палацький Франц // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1275. — 1000 екз.
• František Palacký 1798/1998. Dějiny a dnešek. Sborník z jubilejní konference. Praha 1999 (чес.)
• Лаптева Л. П. Чешский учёный XIX в. Франтишек Палацкий и его связи с русской наукой // Славяноведение. 1999. № 2, стор. 51-69 (рос.)
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

• Палацький // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.75-77