Фрідріх Гаутерманс

Фрідріх Гаутерманс (нім. Friedrich Georg Houtermans; 22 січня 1903, Сопот, Східна Пруссія — 1 березня 1966) — німецький учений (фахівець з ядерної фізики та космохімії) нідерландського походження, який працював в Німеччині, Швейцарії та СРСР.

Фрідріх Гаутерманс
Псевдоніми	Frederik Beck[1] і Friedrich Beck[1]
Народився	22 січня 1903(1903-01-22)[2] Данциг, Західна Пруссія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	1 березня 1966(1966-03-01)[2] (63 роки) Берн, Швейцарія ·рак легень
Країна	Німеччина  СРСР  Швейцарія
Діяльність	фізик-теоретик, астрофізик, фізик, фізик-ядерник
Alma mater	Геттінгенський університет і Берлінський технічний університет
Галузь	фізика
Заклад	Берлінський технічний університет, Бернський університет і Physikalisch-Technische Bundesanstaltd
Науковий керівник	Джеймс Франк[3]

Почав навчання в Геттінгенському університеті Георга-Августа в 1921, де в 1927 році захистив докторську дисертацію під керівництвом Джеймса Франка. Потім 1932 року отримав ступінь габілітованого доктора під керівництвом Ґустава Герца в Берлінській вищій технічній школі. Ще в ході роботи Гаутерманса над докторською дисертацією Герц і Франк удостоїлися в 1925 Нобелівської премії з фізики.

Навчаючись в Геттінгені, Гаутерманс познайомився з Енріко Фермі, Георгієм Гамовим, Вернером Гейзенбергом, Вольфгангом Паулі і Віктором Фредеріком Вайскопфом. Гаутерманс і Гамов провели піонерські дослідження по квантовому тунелюванню в 1928. Наступного року Гаутерманс і Роберт Аткінсон провели перші розрахунки зоряних термоядерних реакцій. На їх розрахунках грунтувалися Карл Фрідріх фон Вайцзеккер і Ганс Бете, які в 1939 році запропонували визнану нині теорію генерації зоряної термоядерної енергії.

У 1932—1933 рр. Гаутерманс викладав в Берлінській вищій технічній школі і був асистентом Герца. Там він познайомився з такими вченими, як Патрік Блекетт, Макс фон Лауе і Лео Сілард.