Фрідріх Рюккерт

Фридрих Рюккерт (нім. Friedrich Rückert; 16 травня 1788, Швайнфурт — 31 січня 1866, Нойзес поблизу Кобурга) — німецький поет, перекладач та вчений, професор східної літератури в Ерлангенському та Берлінському університетах.

Фрідріх Рюккерт
нім. Friedrich Rückert
Народився 16 травня 1788(1788-05-16)[1][2][…]
Швайнфурт, Нижня Франконія, Баварія[3]
Помер 31 січня 1866(1866-01-31)[1][2][…] (77 років)
Neusesd, Кобург
Країна Німеччина[4]
Діяльність поет, письменник, перекладач, викладач університету, поет-адвокат, орієнталіст
Галузь languages of Asiad
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Вюрцбурзький університет
Знання мов німецька[1]
Заклад Гумбольдтський університет Берліна і Університет Ерлангена—Нюрнберга
Членство Баварська академія наук, Ludlamshöhled[5] і Corps Franconia Würzburgd
Роки активності з 1814
У шлюбі з Luise Rückersd
Діти (10) Heinrich Rückertd[6] і Anna Bergerd
Нагороди

1814 року вперше звернув на себе увагу книжкою віршів, пройнятих патріотичним духом, "Deutsche Gedichte" («Німецькі вірши», 1814; під псевдонімом Ф. Реймар), куди ввійшли "Geharnischte Sonette" («Броньовані сонети», інший варіант перекладу — «сонети в латах»; 1813) та інші цикли. 1817 року випустив збірку "Der Kranz der Zeit" («Вінок часу»); в 1822 р. — книгу наслідувань Хафізу "Oestliche Rosen" («Східні троянди»), в 1823 — "Der Liebesfrühling" («Весна кохання»); в 1836 р. надрукував велике твір "Die Weisheit der Brahmanen" («Мудрість Брахмана»; 6 т.).

Пізніше став автором таких красивих, звучних й виразних віршів, як, наприклад, в "Liebesfrühling", де він відтворює історію свого кохання, в "Griechische Tageszeiten" та інших циклах та збірках.

Перекладацька діяльність

Вельми велике значення Рюккерта як невтомного перекладача, натхненного прикладом Гердера та Гете та задався метою познайомити німецьку публіку з творами східних літератур. Його переклади або переробки «Наля та Дамаянти» (1845), «Рустема та Зораб» (1846), «Перетворення Абу-Саїда» (1844), «гамазеї» (1846), Муаллака Кааба бен Зогейра («Hamâsa» см. VIII, 52) не втратили значення і в наші дні. Багато оригінальні вірша Рюккерта, особливо любовні, також мають місцями східну забарвлення та видають своє близьке споріднення з арабськими або перськими «газелями». Після смерті Рюккерта були видані переклади з Сааді, Фірдоусі, Калідаси, також з Феокріта та Арістофана

«Наль та Дамаянті» і «Рустем та Зораб» переведені В. А. Жуковським з німецького перекладу Рюккерта. Твори Рюккерта видані в 1867 — 1869 рр.. (12 томів). На російську мову вірші Рюккерта переводили А. М. Плещеєв, А. А. Фет, К. Р., Федір Сологуб, М. О. Заболоцький та інші відомі поети, а також перекладачі А. Казарновський, В. Купріянов, В. Летючий, С. Таск, Б. Чулков.

На вірші Рюккерта писав свої романси Ф. Шуберт, деякі з них були перекладені українською Ю. Отрошенком

Література
  • Fortlage, «Rückert und seine Werke» (Франкф., 1867);
  • С. Beyer, «Friedrich Rückert, ein biographisches Denkmal» (Франкф., 1868);
  • его же, «Neue Mittheilungen über Rückert» (Лпц., 1873);
  • Boxberger, «Rückert's Studien» (Гота, 1878).
  • Friedrich Rückert: Firdosi's Königsbuch (Schahname) Sage XX-XXVI. Aus dem Nachlaß herausgegeben von E. A. Bayer. Nachdruck der Erstausgabe. epubli Berlin, 2010, ISBN 978-3-86931-555-3. (Details)
  • Wolfgang von Keitz (Hrsg.): Oestliche Rosen. epubli, Berlin 2012, ISBN 978-3-8442-0415-5. (Details)
  • Стихотворения // Зарубежная поэзия в переводах Вячеслава Куприянова. — М.: Радуга, 2009. — 480 с.

Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118603817 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. LIBRIS — 2012.
  5. Flögel K. F., Ebeling F. W. Floegels Geschichte des Grotesk-Komischen: bearbeitet, erweitert und bis auf die neueste Zeit fortgeführt von Friedrich W. Ebeling — 5 — L: 1887. — S. 356. — 478, 14 с.
  6. Рюккерт, Генрих // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVIIа. — С. 506.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.