Фіркович Богуслав Нісанович

Народився 1865 року Троках (нині Тракай, Литва) в родині караїмів. Його батько — Нісан Мордехайович (Маркович) Фиркович (1826-1899), був газзаном Трокської кенаси[2][1], мати — Саломея (Суламітко) Ісаківна (1824-1902)[1][3].

Спочатку відвідував караїмську парафіяльну початкову школу, потім загальноосвітню школу, яку й закінчив 1880 року. Прагнучи вдосконалювати свої знання в області теології та караїмської літератури, в тому ж році відправився до Вірменського базару, де проходив навчання під керівництвом місцевого старшого газзана Зараха Харченка[4]. 1 квітня 1885 року, після здачі іспитів, отримав духовне звання[4]. Після повернення в Троки працював учителем караїмської релігії і караїмської мови. У 1893 році ініціював реформу доктринального характеру, направивши в МВС клопотання про те, щоб караїмські молитовні будинки іменувати не синагогами, а кенасами[5]. Ініціативу не підтримало керівництво Таврійського й Одеського караїмського духовного правління, яке розцінило пропозицію Фірковича «несуттєвим і досить дріб'язковим»[5]. У 1901 році обраний молодшим, а в 1905 році старшим газзаном Трокської кенаси, замінивши пішов зі свого поста через слабке здоров'я старшого газзана Юхима (Юфуду) Безековича, який також виконував деякий час посаду гахама[4].

З 1910 року, після того як з посади гахама пішов Ромуальд Кобецький, виконував його обов'язки й одночасно продовжував вчителювати в караїмської школі[4]. У тому ж році взяв участь в Першому Всеросійському караїмською національному з'їзді в Євпаторії[2][1]. 30 жовтня 1911 року присутній на церемонії закладки віленської кенаси, де звершив молебень за здоров'я російського імператора та його сім'ї[6]. У 1913 році очолив офіційну делегацію з трьох чоловік (разом з Йосипом Соломоновичем Лопатто з Вільно та Ананія Хорченко з Києва), яка брала участь в урочистих заходах в Санкт-Петербурзі, присвячених святкуванню 300-річчя царювання Будинку Романових[1][7].

У 1909 році спільно з Юфудой Безековичем видав у Бердичеві збірник релігійних гімнів «Тихиллот Їсраель»[2]. Також склав і видав у 1912 році у Вільно караїмська календар на п'ять років (1913-1918)[8][2] і зробив переклад на російську мову молитовника А. С. Фірковича, двічі виданого в 1892 та 1901 роках в Царицині під назвою «Порядок молитов для караїмів, складений коротко гахам і головним учителем караїмів Авраамом Самойловичем Фірковича»[9][10].

У 1915 році, через загрозу німецької окупації, евакуювався разом з архівом Трокського караїмського духовного правління та майном кенаси вглиб Росії, в місто Острів під Псковом, де існувала караїмська громада, і з 1887 року разом з чоловіком проживала його сестра Аделя Робачевська[1]. Раптово помер від апоплексичного удару в першій половині вересня 1915 року й похований на Псковському караїмською кладовищі[4][8].

• Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.
• Kizilov M. The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century. — Berlin ; Warsaw : De Gruyter Open, 2015. — P. 527. — ISBN 978-3-11-042525-3.