Фіркович Авраам Самуїлович

Авраам Самуїлович (Самойлович) Фіркович (дав.-євр. אברהם בן שמואל פירכוויץ, псевд.-акронім Эвен Решеф (дав.-євр. אבן רשף — метеор)[2], 2 вересня 1787[3], Луцьк — 17 (29) червня 1874[4], Чуфут-Кале) — караїмський письменник і археолог, збирач древніх рукописів, священнослужитель-газзан[5].

Авраам Самуїлович (Самойлович) Фіркович
אברהם בן שמואל פירכוויץ
Народився 2 вересня 1787(1787-09-02)
Луцьк, Волинське воєводство (1566—1795), Річ Посполита
Помер 29 червня 1874(1874-06-29) (86 років)
Чуфут-Кале, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Країна  Річ Посполита
 Російська імперія
Діяльність археолог, письменник, збирач стародавніх рукописів
Знання мов російська[1]
Конфесія караїмізм
Батько Самуїл Соломонович Фіркович
Мати Сарра Мойсеївна Магас
У шлюбі з Анна Ісааківна Фіркович
Діти дочка: Мільке, сини: Ісаак, Йосип-Соломон, Яків, Зарах

Біографія

Народився в сім'ї хлібороба та успадкував господарство, але через невміле ведення справ збанкрутував і у віці 25 років почав вивчати іврит, Біблію та інші релігійні джерела. За кілька років став Меламедом, а у 1818 році став газзаном Луцька. Там у Фірковіча виник конфлікт зі старшим газзаном М. Султанським через різного тлумачення ритуальних законів[6].

У 1823 році Фіркович переселився до Євпаторії, де став законовчителем. Там він пропонував виселити євреїв з губерній, що прилягали до західних кордонів імперії, аби припинити їх контрабанду та комерційну діяльність. Фіркович також відзначав бажаність переходу євреїв до хліборобської праці. У 1828 році Фиркович жив у Бердичеві, де сперечався з деякими рабинами, які звинувачували його в невігластві і єресі.

У 1863 році Фіркович подорожував по Близькому Сходу з рекомендаційним листом міністерства закордонних справ імперії. У 1865 році оселився у Чуфут-Кале. Здійснював подорожі до Німеччини і Австрії, де познайомився з видатними вченими-орієнталістами. Фіркович похований на старому караїмському кладовищі в Чуфут-Кале[7].

Наукова діяльність

Його перша друкована праця, «Маса у-Мріва» (מַסָה וּמְרִיבָה — «Випробування та суперечки»; Євпаторія, 1838), присвячена захисту караїмського віровчення і полеміці з євреями-равиністами. Своїм різким тоном цей твір викликав обурення навіть у карамського духовенства на чолі з гахамом Сімхою Бабовичем, який наказав конфіскувати і знищити всі екземпляри в друкарні[8].

У 1830–1831 роках, відвідавши Палестину і Константинополь, Авраам Фіркович зібрав колекцію старовинних рукописів, що відносяться до єврейської та караїмської літератури.

Коли в 1839 році у Одесі було засноване Товариство історії та старожитностей, Фіркович отримав відрядження для збирання караїмських старожитностей від глави Караїмського Духовного правління, Сімхи Бабовича, що отримав запит генерал-губернатора Новоросійського краю, графа М. С. Воронцова, з приводу етнічного походження караїмів. Після дворічного мандрування Кримом, Кавказом, а також Палестиною та Єгиптому, Фірковічу вдалося зібрати багату колекцію старовинних книг, рукописів і надгробних написів, зокрема, Кримський рукопис Старого Заповіту (з особливою пунктуацією арамейськго тексту), багато самаритянських рукописів і пам'ятки арабської та перської писемності. Велика частина цих колекцій зберігається в Російській національній бібліотеці[9].

Відкриття А. Фірковічем і дослідження найдавніших пам'яток родового кладовища караїмів у Іосафатовій долині[10] стало науковою сенсацією, викликало глибокий інтерес і отримало високу оцінку ще за життя вченого такими гебраїстами XIX століття, як Б. Штерн[11], С. Пинскер[12], Р. Рабинович[13].

Могила Авраама Фірковіча на кладовищі Чуфут-Кале

На підставі цих знахідок Фіркович зробив заяву про те, що караїми жили в Криму до різдва Христового і тому не повинні нести відповідальність за розп'яття Христа. У 1855 році караїми Тракаю звернулися до російської влади з проханням: на підставі фундаментальних знахідок Фірковіча перестати називати їх «євреями-караїмами» і називати просто «караїмами». Фіркович у 1857 році приєднується до цього прохання. Царський уряд надіслав позитивну відповідь. В цей же час він дає інтерв'ю В. В. Сирокомлі, в якому розповідає про караїмських воїнів, полонених Вітовтом і привезених до Литви, аби охороняти Тракайський замок[14]. Після публікації інтерв'ю та критики eврейських і польських істориків Фіркович публікує спростування в єврейській газеті «Ха-Меліц»[15].

У 1872 році Фиркович публікує книгу «Авне-Зіккарон»[16] (אבני זכרון — «Пам'ятні Камені»), з описом своїх кримських знахідок. Колекції Фірковіча привернули увагу орієнталістів; дослідженням і описом їх займалися Д. А. Хвольсон, А. Я. Гаркаві, Г. Штрак, А. А. Куник та інші. У колекціях Фірковіча виявилося багато цінного матеріалу для історії та літератури євреїв Передньої Азії і Єгипту, включаючи пам'ятники, що відносяться до кримських караїмів, пізнішого походження.

Вже після смерті Фірковіча гебраїст Авраам Якович Гаркаві написав фундаментальну працю «Давньоєврейські пам'ятники з Криму»[17], в якій звинуватив Фірковіча у фальсифікації (зміні дат та імен на деяких рукописах і надгробках), мотивуючи це утилітарною метою, яку переслідував Фіркович: доказами того, що караїми оселилися в Криму до Різдва Христового і не повинні піддаватися однаковим з євреями обмеженням. Суперечка щодо достовірності цих пам'яток викликла у 1870-1880-х роках досить велику літературну дискусію, підробка деяких пам'яток колекції Фірковіча не підлягає сумніву.

В. В. Лебедєв, досліджуючи рукописи «фонду Фірковіча», прийшов до висновку про те, що немає підстав підробки приписувати особисто Фірковічу; скоріш за все, це справа рук попередніх власників, які розраховували таким чином збільшити ціну манускриптів[18]. Що ж стосується кримчаків, то Фіркович стверджував, що вони є нащадками караїмів, які прийняли юдаїзм. Посилаючись на В. В. Григор'єва, караїмами Фиркович визнавав і жителів Хозарського каганату.

Опоненти Фірковіча оскаржують цей висновок, посилаючись на листування Хасдая ібн Шапрута з хозарським царем, відповідно до якої хозари прийняли раббанітскій юдаїзм. На думку Гаркаві, навіть караїмської релігії в період каганату ще не існувало[17].

Примітки
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. Артём Федорчук. Находки и загадки Авраама Фирковича
  3. Вихнович В. Л. Караим Авраам Фиркович. − СПб.: Центр «Петербургское востоковедение», 1997. − C. 64
  4. Тирияки В. Восстановление надгробия Авраама Фирковича (по материалам архива С. И. Кушуль // Известия Духовного Управления Караимских Религиозных Организаций Украины. № 5 (14), Евпатория, 2012.)
  5. Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
  6. Фіркович Аврагам // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  7. КЕЭ, том 9, кол. 189–193
  8. Ельяшевич Б. С. Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) // Караимы. Материалы к серии «Народы и культуры»; Под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой. М.: Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН, 1993. Вып. XIV. кн. 2. С. 105–107.}
  9. ЕВРЕЙСКИЕ РУКОПИСИ В РОССИЙСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ БИБЛИОТЕКЕ. Первое собрание А. С. Фирковича.
  10. Емек-Йогошафат або Балта-Тіймез.
  11. Бецалель (Базилиус) Штерн: «После того, как стало известно о 58 надгробиях, найденных Авраамом Фирковичем во время его первого путешествия в 1839 году, и о находке памятника рава Йичхака Сангари, у меня возникло желание провести тщательное исследование этих памятников и увидеть всё своими глазами. К этому меня побуждали и наши, состоящие на государственной службе, ученые, особенно мой друг, известный ученый и гаон, глава религиозного суда Праги Шеломо Йегуда Раппопорт» (см. Книга Авне Зиккарон. Собрание надгробных надписей сыновей Израиля на Крымском полуострове, которые собрал и записал ученый исследователь древностей, главный наставник всех сынов Писания почтенный рабби Авраам Фиркович Иерусалимский [пер. на рус. Ельяшевич В. А.] // Известия Духовного Управления караимских религиозных организаций Украины. Евпатория, 2012. − № 3 (12). − с. 12-13).
  12. Симха Пинскер (1852): «Ведь эти памятники, находясь поблизости от нас, на Крымском полуострове, а не где-нибудь в небе, и сами свидетельствуют о себе. И каждый может пойти и посмотреть, и прочитать, и сказать: „Да, это правда“. Тот же, кто с недоверием относится к находкам этого ученого, тот порочит славу, идущую перед ним, и истину, в которой он искал опору» (см. Книга Авне Зиккарон. Собрание надгробных надписей сыновей Израиля на Крымском полуострове, которые собрал и записал ученый исследователь древностей, главный наставник всех сынов Писания почтенный рабби Авраам Фиркович Иерусалимский [пер. на рус. Ельяшевич В. А.] // Известия Духовного Управления караимских религиозных организаций Украины. Евпатория, 2012. − № 3 (12). − с. 13).
  13. Рафаэль Рабинович изучал надгробия 10 дней и писал (1878): «Я нахожу справедливым публично заявить, что некоторые ученые нашего времени без основания (не согласно с истиной) подвергали сомнению древность дат в его книге (А. Фиркович, „Авне зиккарон“ − сборник нагробных надписей): потому что я сам копал, счищал с камней землю, их покрывавшую, и с большим трудом прочитал около двадцати из них. Я нашел, что все они согласны с его текстом. Кто хоть сколько-нибудь знаком с формами древнего квадратного шрифта, тот опытным глазом узнает, что они − очень, очень древни» (Кушуль С. И. Археолог А. С. Фиркович: клевета и правда // «Брега Тавриды», 1993, № 2 (10). − с. 217).
  14. Цитата: «…Pełnienie straży przy boku wojewody, kiedy już wielcy książęta litewscy rzadko do Trok zaglądali, stało się już ubliżającém dla Karaimów, którzy służbę przy boku monarchy pełnić przywykli. Opowiadał nam p. Firkowicz o tradycji, będącéj dotąd pomiędzy Karaimami, jak zbrojne karaimskie rycerstwo każdego poranka, po odprawieniu w synagodze krótkiéj modlitwy, szumnie harcowało po moście wiodącym przez jezioro Galwa na wyspę do zamku, kędy ich służba do boku pana Litwy powoływała…» Władysław Syrokomla [L.Kondratowicz, Wycieczki po Litwie w promieniach od Wilna (Vilna, 1857 с 73)]
  15. מכתב התנצלות//«Ха-Меліц» 20 червня 1861 стор. 680
  16. // СЕФЕР АВНЭ ЗИКАРОН- Вильна 1872)(ספר אבני זכרון המאסף רשימות המצבות על קברי בני ישראל בחצי האי קירים אשר אסף ורשם… כמהר״ר אברהם פירקאוויץ ירו׳ נר״ו.)
  17. A. Harkavy, Altjudische Denkmaler aus der Krim, mitgetheilt von Abraham Firkowitsch, SPb., 1876.
  18. Лебедев В. В. К источниковедческой оценке некоторых рукописей собрания А. С. Фирковича.// Палестинский сборник. — Л., 1987. Вып. 29 (история и филология). — С. 61.)

Література
  • Д. Хвольсон «Сборник еврейских надписей» (Санкт-Петербург, 1884).
  • А. Harkavy «Altjüdische Denkmaler aus der Krim» (Санкт-Петербург, 1876).
  • его же «Описание рукописей самаритянского Пятикнижья, хранящихся в Императорской публичной библиотеке» (Санкт-Петербург, 1874).
  • его же «К вопросу о крымских древностях, найденных Ф.» (1877).
  • Сивков К. В. Фиркович, Авраам Самуилович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  • Штрак и Гаркави «О коллекции восточных рукописей А. С. Ф., находящихся в Чуфут-Кале» («Журнал Министерства Народного Просвещения», 1875).
  • А. Harkavi und H. Strack «Catalog der hebräischen Bibelhandschriften der K. Oeffentl. Bibliothek in S.-Petersburg» (Санкт-Петербург, 1875).
  • H. Strack «A. Firkowitsch und seine Entdeckungen. Ein Grabstein der hebräischen Grabschriften der Krim» (Липецк, 1876).
  • А. Куник «Тохтамыш и Ф. По поводу спора о двух искаженных еврейских надписях и двух вымышленных летосчислениях» (Санкт-Петербург, 1876).
  • А. Geiger «A. Firkowitsch» («Jüdische Ztschr. für Wissenschaft und Leben», 1875).
  • А. Jellinek «A. Firkowitsch» (Відень, 1875).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.