Хасан ібн Саббах

Хассан ібн Саббах, також Хассан-і Саббах перською: حسن صباح Hasan-e Sabbāh) або ж Хассан ас-Саббах (Arabic: حسن الصباح Ḥasan aṣ-Ṣabbāḥ) (бл. 1050–1124) — ісмаїлітський проповідник, ватажок повстання ісмаїлітів проти Сельджукідів в Ірані.

Хасан ібн Саббах
перс. حسن صباح‎
Народився 1050-ті[1]
Кум, Сельджуцька імперія[1]
Помер 12 червня 1124[1]
Аламут, Nizari Ismaili stated[1]
Поховання Hassan Sabbah's mausoleumd[1]
Країна Сельджуцька імперія
 Фатіміди
 Nizari Ismaili stated
Місце проживання Кум
Кавказька Албанія
Вірменія
Дамаск
Рей
Ісфаган
Каїр
Аламут
Дамган
Діяльність релігійний лідер, політик, військовий керівник, письменник, богослов, місіонер, філософ, астроном
Посада Ulamad і Lord of Alamutd
Конфесія Нізарити[1]

Засновник незалежної ісмаїлітської держави з центром у фортеці Аламут у 1090 році.

Будучи прихильником опального фатімідського халіфа Абу Мансур Нізара, очолив секту нізаритів і розробив релігійно-політичне вчення «дават-і джадід» (новий заклик), протиставивши його традиційному вченню часів перших Фатімідів «дават-і кадім» (старий заклик).

Хасан ібн Саббах був популярний в Каїрі, Сирії але більш всього на Близькому Сході. Використовуючи свою славу і популярність, Саббах заснував Орден Асасинів.

У художній літературі
Хасан ібн Саббах

У творчості американського письменника з «покоління бітників» Вільяма Сьюарда Барроуза образ Хассана ібн Саббаха посідає важливе місце. У роман «Західні землі» (1987) він дякує Пітеру Л. Вілсону та Джею Фрідхему за збір відомостей про Хассана ібн Саббаха, а також художникові Брайону Гайсіну «за те, що він познайомив мене з Хассаном ібн Саббахом і навчив бачити речі такими, як вони є».

Приписаний ібн Саббахові анархістський маніфест фігурує в Барроузових «Листах Яхе» (1963). Роман «Нова експрес» (1964) розпочинається з цього ж маніфесту Хассана ібн Саббаха проти контролю машин і влади за людським життям:

«Слухайте мої останні слова де б ви не були. Слухайте мої останні слова в будь-якому зі світів. Слухайте всі ви правління синдикати і уряди землі ... Я Хассан-і Саббах стираю слово Назавжди. Якщо ви то я відміню всі ваші слова назавжди. І слова Хассана-і Саббаха точнісінько так само відміню. Перетніть усі свої небеса побачите мовчазне писання Брайона Гайсіна Хассана-і Саббаха: накреслено 17-го вересня 1899 року, над Нью-Йорком... «Не слухайте Хассана-і Саббаха», скажуть вони вам. «Він хоче відібрати у вас ваше тіло і всі задоволення вашого тіла. Слухайте нас. Ми служимо Саду Втіх Безсмертя Космічної Свідомості Найкращого З-Поміж Кайфів. А любов любов любов у помийниці. Ну як вам це хлопці? Краще за Хассана-і Саббаха з його холодним вітряним безтілесним фатумом? Правда?»

У «Листах Яхе» та романі «Міста червоної ночі» (1981), що має присвяту в пролозі «Хассану-і Саббаху, Повелителеві Ассассінів», також фігурує одна й та ж фраза:

«Ніщо не істинне. Все дозволене», – такі останні слова Хассана ібн Саббаха, Гірського Старця»

Старець гори є однією з дійових осіб повісті Кіра Буличова «Аліса й хрестоносці» (1993):

«Вони пройшли через передпокій, на підлозі якої сиділи молодики, потім опинилися в просторому приміщенні, вирубаному в скелі. Стіни і підлога його були вистелені розкішними килимами, на яких лежали подушки, в дальньому кінці кімнати знаходився м'який широкий диван, на якому, склавши ноги, сидів нестарий ще чоловік з довгою чорною бородою і в такому ж простому чорному халаті, як у фідаїв....

- Так от, значить, які у мене нові гості, - сказав чорнобородий старий і спробував посміхнутися. Губи в нього були такі тонкі і тверді, що посміхнутися йому було неможливо. Але часом він намагався це зробити, і видовище виходило жахливе, наче всміхався скелет.»

Примітки
  1. Encyclopædia Iranica / N. Sims-Williams, A. Ashraf, H. Borjian et al. — USA: Columbia University, 1982. — ISSN 2330-4804

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.