Хмелевський Володимир Миколайович

Закінчив Київський медичний інститут 1925 року, з 1931 — співробітник Київського інституту удосконалення лікарів.

Під час німецько-радянської війни 1941 року евакуювався з родиною в Харків, а за 2 місяці — в Челябінськ. 1944 року повернувся до Києва, родина жила в будинку 13 на вулиці Інститутській.[2]

У 1946 році захистив докторську дисертацію «Посилення родової діяльності глюкозою та кальцієм по методу автора». Того ж року очолив філію кафедри акушерства гінекології та перинатології Київського інституту удосконалення лікарів, яка розташовувалася в лікарні ОХМАТДИТ. З 1947 року — професор кафедри, з 1952 — її завідувач.[3]

Дружина — Грепачевська Любов Василівна, донька земського лікаря міста Лубни. Працювала лікарем-лаборантом, пізніше — терапевтом.

Син — Юрій, доктор медичних наук, завідувач (1976—1997) і професор кафедри біохімії Київського медичного інституту.[2]

Сестра Лідія жила в Батурині, працювала лікарем.[2]

Автор більш як 40 наукових праць. Праці Xмелевського присвячені вивченню гематом піхви й зовнішніх статевих органів під час вагітності й пологів. Досліджував також проблеми запобігання гіпоксії плода в утробі, перинатальної смертності. 1946 запропонував власний метод посилення родової діяльності за допомогою глюкози і препаратів кальцію.[1]

Під керівництвом Хмелевського захищені 2 кандидатські дисертації.[3]

Член ученої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР, голова товариства акушерів-гінекологів Києва та Київської області, відповідальний секретар журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія».[3]

• Заслужений лікар УРСР (1945)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1964. — Т. 15 : Туман — Цемент. — 591 с.