Церква Святого Архангела Михайла (Буковець)

Церква дерев'яна, тризрубна, з вежею над бабинцем. Збудована з ялинових брусів, стіни і дахи покриті ґонтом, завершення вежі — дубовим лемехом, кутові з'єднання зроблені врубками «в лапу». До майже квадратному зрубу нави примикають більш вузькі прямокутні зруби східного об'єму і бабинця з двох'ярусної галереєю. Бабинець і неф покриті загальною високим дахом, східний обсяг — більш низькою. Над бабинцем височить квадратна в плані каркасна вежа з двоярусним бароковим завершенням, домінуючим над спорудою. Піддашшя спирається на виноси вінців зрубів. Нава та східний обсяг традиційно перекриті коробовими склепіннями, над бабинцем влаштовано плоске перекриття. Це знову класичне «міжгірське бароко». З трьох зрубів центральний найширший. Бабинець і нава перекриті спільним високим дахом, над вівтарем окремий нижчий дах. Головний фасад прикрашає ще не перероблена ґанкова галерея, аркади голосниць. Башта має своєрідне барокове завершення з приплюснутим гранчастим куполом. Опасання охоплює всі зруби[1].

На уступі пагорба на північний захід від пам'ятки побудована дерев'яна, двоярусна, квадратна в плані дзвіниця. Навколо зрубу нижнього ярусу влаштовано піддашшя на випусках вінців зрубу[2].

У 1751 році в селі були дві дерев'яні церкви. Нижня Михайлівська церква була «нова, красна, шинґлами крита…», вміщувала 200 вірних, мала всі церковні книги, всі нові образи і три дзвони. Верхня церква на 100 вірних була «престара, близько розпадку… Образи дуже давні, без жодної вартості». У 1801 році знову згадуються дві церкви: нижня — добра, верхня — «розпадаюча». За місцевим переказом, одну із старих церков подарували в той час селу Нижній Бистрий, звідки її на початку ХХ сторіччя продали у Вучкове, де після спорудження кам'яної церкви дерев'яну розібрали всередині 1930-хх років. [1]

У 1801 році село просило кошти з релігійного фонду для будівництва нової церкви посеред села, оскільки тодішні церкви «обі не відповідні вірникам, бо малі». Нову церкву збудували із смерекових брусів і на одвірку вирізали дату спорудження — 1808 рік. [1]

Дзвіниця традиційно двоярусна, квадратна в плані, з широким опасанням. Великий дзвін відлито Францом Лехерером у словацькому Пряшеві 1832 року коштом Івана Теслевича. Два менші виготовив Карел Маноушек у чеському місті Брно у 1924 році. [1]

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 212). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070028/1)[3][4].

В інтер'єрі східний і центральний зруби перекриті арковими склепіннями, над бабинцем — плоске перекриття. Всередині збережено чудові взірці народного різьбярства, деякі походять з давнішої церкви. Напис на жертовнику доніс до нас імена різьбярів: Ісавка Черепанич та Іван Баранишинець виконали роботу 29 квітня 1760 року. Роль правих дияконських дверей виконують царські врата з давнішої церкви. Кілька окремих ікон також походять зі старого іконостасу. [1]

• Церква Зіслання Святого Духа (Котельниця);
• Церква Святого Духа (Гукливий);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Пилипець);
• Церква святого Василя (Лікіцари);
• Церква святої Анни (Буківцьово).

• Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984. — 336с.
• Сирохман, М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т. — 2008. — 88с.
• Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довід. Держ. реєстру нац. культ. надбання / В. В. Вечерський, Є. В. Тиманович, О. І. Тищенко, О. А. Пламеницька, М. П. Андрущенко, О. М. Годованюк, В. Т. Завада, Т. О. Трегубова, В. С. Вуйцик. — К.: Техніка, 2000. — 320с.