Церква Святої Марії (Любек)

Церква святої Марії в Любеку (Марієнкірхе, нім. Lübecker Marienkirche) — найвідоміший храм міста Любека, символ влади і добробуту ганзейського міста та головна окраса любекського «Староградського острова» (нім. Altstadtinsel). Марієнкірхе разом з усім старим містом Любека є об'єктом Світової культурної спадщини ЮНЕСКО (з 1987 року).

Церква Святої Марії
Дата створення / заснування 13 століття
Названо на честь Діва Марія
Держава  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Lübeck's Old Cityd
Християнський літургічний обряд Evangelical Lutheran Church in Northern Germanyd
Присвячено Діва Марія
З матеріалу цегла
Оператор North Elbian Evangelical Lutheran Churchd
Архітектурний стиль Цегляна готика
Час/дата припинення існування 29 березня 1942
Статус спадщини пам’ятка архітектуриd
Офіційний сайт
 Церква Святої Марії у Вікісховищі

Любекська Марієнкірхе була споруджена в 1250—1350 роках[2]. Ця церква зіграла величезну роль у розвитку місцевої архітектури. Її називають «матір'ю північно-німецької цегляної готики», адже вона послужила взірцем для 70 храмів у цьому стилі в балтійському регіоні[3]. Склепіння любекської Марієнкірхе є найвищими в світі для цегляних церков і становить 38,5 м.

Історія спорудження
Склепіння церкви

На місці Марієнкірхе раніше стояла дерев'яна церква часів першої німецької колонізації, а після повторного заснування міста в 1156 році з'явилася романська цегляна церква, яка до початку XIII ст. як за своїми розмірами, так і за репрезентативністю перестала відповідати вимогам незалежного та процвітаючого купецтва. Романські скульптури з цієї романської церкви нині демонструються в любекському монастирі Святої Анни.

Зразком для нової тринефної базиліки в Любеку послужили готичні собори Франції та Фландрії, побудовані з природного каменю. Марієнкірхе є одним із найяскравіших прикладів сакральної споруди в стилі цегляної готики і послужила прикладом для наслідування для багатьох церков в Балтійському регіоні (наприклад, церков Святого Миколая в Штральзунді та Вісмарі).

План церкви (1906)

До 1310 року зі сходу від південної вежі була прибудована «Писарська каплиця»". Вона поєднувала в собі функції притвора й капели та була прикрашена порталом, Ця капела служила другим головним входом в церкву з боку Ринкової площі Любека. Імовірно вона була присвячена Св. Анні і свою сучасну назву отримала після Реформації, коли в неї в'їхали писарі. Капела з зірчастим склепінням (12 м х 8 м х 12 м) вважається шедевром високої готики. Її часто порівнюють зі зразками англійської Соборної готики і капітульним залом замку Марієнбург Тевтонського ордена в Мальборку. Нині в Писарській капелі проходять парафіяльні служби в зимовий період (з січня по березень).

1390 року в південно-східній частині деамбулаторія міська влада спорудила власну капелу — «Бургомістерську», яка вирізняється зовні поєднанням в кладці глазурованої та неглазурованої цегли. Тут проходили церемонії вступу на посаду обраних членів міської ради. На верхньому поверсі капели зберігалися особливо важливі цінності міста: міські привілеї, грамоти, договори та інші документи міської ради. Ця частина церкви і досі знаходиться у власності міста.

Всього Церква святої Марії налічує дев'ять великих бічних капел і десять малих похоронних капел, названих за прізвищами членів любекської міської ради.

Руйнування й відбудова
Уламки двох дзвонів на підлозі південної вежі

У ніч на вербну неділю з 28 на 29 березня 1942 року любекська Марієнкірхе, як і любекський собор та церква Святого Петра, практично повністю вигоріла під час повітряного нальоту на Любек, під час якого було зруйновано п'яту частину історичного центру міста. Пожежа знищила знаменитий «Орган танцю смерті», на якому грали Дітріх Букстехуде і з великою імовірністю Йоганн Себастьян Бах.

ПІд час пожежі були знищені «Григоріанська меса» Бернта Нотке, монументальний «Танець смерті» (роботи Бернта Нотке, в 1701 р. замінений копією), різьба леттнера, «Вівтар трійці» Якоба ван Утрехта (раніше приписуваний Бернарту ван Орлею), та «Вхід Христа в Єрусалим» Фрідріха Овербека. Дзвони, які під час пожежі впали й розбилися, були залишені як згадка про ці трагічні події, їхні уламки можна побачити у Поминальній капелі в південній вежі церкви.

Ще до закінчення війни над Марієнкірхе було споруджено тимчасовий дах. Відновлення церкви почалося 1947 року й тривало протягом 12 років. 1951 року під відновленим дахом церкви пройшло святкування 700-річного ювілею церкви. З цієї нагоди від федерального канцлера Конрада Аденауера церква отримала в подарунок новий головний дзвін, а також було освячено Поминальну капелу в південній вежі.

Примітки
  1. archINFORM — 1994.
  2. Klaus Jan Philiipp: Das Reclam Buch der Architektur. Philipp Reclam jun., Stuttgart, ISBN 978-3-15-010543-6, S. 121.
  3. Entlang der Europäischen Route der Backsteingotik. 4. Auflage. 2014, S. 30/31.

Література
  •  Hans Joachim Kunst: Die Marienkirche in Lübeck: Die Präsenz bischöflicher Architekturformen in der Bürgerkirche (= Werners Kunstgeschichte. 2). Wernersche Verlagsgesellschaft, Worms 1986, ISBN 3-88462-502-0.
  • Günter Grass: Die Rättin. (= Werkausgabe. Band 11). Steidl Verlag, Göttingen 1997, ISBN 3-88243-492-9.
  • Günther Grundmann: Lübeck. In: Deutsche Kunst und Denkmalpflege. Jahrgang 1955. Deutscher Kunstverlag München/ Berlin 1955, S. 81–98.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.