Цитидиндезаміназа

CDA
Наявні структури
PDB	Пошук ортологів: PDBe RCSB
Список кодів PDB
	1MQ0
Ідентифікатори
Символи	CDA, CDD, cytidine deaminase
Зовнішні ІД	OMIM: 123920 MGI: 1919519 HomoloGene: 1352 GeneCards: CDA
Онтологія гена
Молекулярна функція	• protein homodimerization activity; • nucleoside binding; • cytidine deaminase activity; • zinc ion binding; • зв'язування з іоном металу; • GO:0001948 protein binding; • каталітична активність; • identical protein binding; • hydrolase activity;
Клітинна компонента	• гіалоплазма; • extracellular region; • secretory granule lumen; • tertiary granule lumen; • ficolin-1-rich granule lumen;
Біологічний процес	• cytosine metabolic process; • pyrimidine nucleoside salvage; • cell surface receptor signaling pathway; • cytidine deamination; • negative regulation of cell growth; • pyrimidine-containing compound salvage; • negative regulation of nucleotide metabolic process; • protein homotetramerization; • neutrophil degranulation;
	Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
	Більше даних
Ортологи
	978
	72269
	ENSG00000158825
	ENSMUSG00000028755
	P32320
	P56389
	NM_001785
	NM_028176
	NP_001776
	NP_082452
	Вікідані
Див./Ред. для людей	Див./Ред. для мишей

Цитидиндезаміназа (англ. Cytidine deaminase) — білок, який кодується геном CDA, розташованим у людей на короткому плечі 1-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 146 амінокислот, а молекулярна маса — 16 185[4].

Послідовність амінокислот

10	20	30	40	50
MAQKRPACTL	KPECVQQLLV	CSQEAKKSAY	CPYSHFPVGA	ALLTQEGRIF
KGCNIENACY	PLGICAERTA	IQKAVSEGYK	DFRAIAIASD	MQDDFISPCG
ACRQVMREFG	TNWPVYMTKP	DGTYIVMTVQ	ELLPSSFGPE	DLQKTQ

A: Аланін

C: Цистеїн

D: Аспарагінова кислота

E: Глутамінова кислота

F: Фенілаланін

G: Гліцин

H: Гістидин

I: Ізолейцин

K: Лізин

L: Лейцин

M: Метіонін

N: Аспарагін

P: Пролін

Q: Глутамін

R: Аргінін

S: Серин

T: Треонін

V: Валін

W: Триптофан

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функцією належить до підгрупи гідролаз — дезаміназ. Цей фермент каталізує реакцію відщеплення аміногрупи від нуклеотиду цитидину. Білок має сайт для зв'язування з іоном цинку.

У геномі реброплавів наявні 2 ізоформи цитидиндезамінази: CDA1 та CDA2.[5]

Література

The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
Kuhn K., Bertling W.M., Emmrich F. (1993). Cloning of a functional cDNA for human cytidine deaminase (CDD) and its use as a marker of monocyte/macrophage differentiation.. Biochem. Biophys. Res. Commun. 190: 1 — 7. PubMed DOI:10.1006/bbrc.1993.1001
Chung S.J., Fromme J.C., Verdine G.L. (2005). Structure of human cytidine deaminase bound to a potent inhibitor.. J. Med. Chem. 48: 658 — 660. PubMed DOI:10.1021/jm0496279
Laliberte J., Momparler R.L. (1994). Human cytidine deaminase: purification of enzyme, cloning, and expression of its complementary DNA.. Cancer Res. 54: 5401 — 5407. PubMed
Gran C., Boyum A., Johansen R.F., Lovhaug D., Seeberg E.C. (1998). Growth inhibition of granulocyte-macrophage colony forming cells by human cytidine deaminase requires the catalytic function of the protein.. Blood 91: 4127 — 4135. PubMed

Примітки

Human PubMed Reference:.
Mouse PubMed Reference:.
HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:1712 (англ.). Процитовано 25 серпня 2017.
UniProt, P32320 (англ.). Процитовано 25 серпня 2017.
Moroz, Leonid L.; Kocot, Kevin M.; Citarella, Mathew R.; Dosung, Sohn; Norekian, Tigran P.; Povolotskaya, Inna S.; Grigorenko, Anastasia P.; Dailey, Christopher; Berezikov, Eugene; Buckley, Katherine M.; Ptitsyn, Andrey; Reshetov, Denis; Mukherjee, Krishanu; Moroz, Tatiana P.; Bobkova, Yelena; Yu, Fahong; Kapitonov, Vladimir V.; Jurka, Jerzy; Bobkov, Yuri V.; Swore, Joshua J.; Girardo, David O.; Fodor, Alexander; Gusev, Fedor; Sanford, Rachel; Bruders, Rebecca; Kittler, Ellen; Mills, Claudia E.; Rast, Jonathan P.; Derelle, Romain; Solovyev, Victor V.; Kondrashov, Fyodor A.; Swalla, Billie J.; Sweedler, Jonathan V.; Rogaev, Evgeny I.; Halanych, Kenneth M.; Kohn, Andrea B. (2014). The ctenophore genome and the evolutionary origins of neural systems. Nature 510 (7503): 109–114. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/nature13400.

Див. також

Хромосома 1

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Human PubMed Reference:.

[2] Mouse PubMed Reference:.

[HGNC-3] HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:1712 (англ.). Процитовано 25 серпня 2017.

[UniProt-4] UniProt, P32320 (англ.). Процитовано 25 серпня 2017.

[MorozKocot2014-5] Moroz, Leonid L.; Kocot, Kevin M.; Citarella, Mathew R.; Dosung, Sohn; Norekian, Tigran P.; Povolotskaya, Inna S.; Grigorenko, Anastasia P.; Dailey, Christopher; Berezikov, Eugene; Buckley, Katherine M.; Ptitsyn, Andrey; Reshetov, Denis; Mukherjee, Krishanu; Moroz, Tatiana P.; Bobkova, Yelena; Yu, Fahong; Kapitonov, Vladimir V.; Jurka, Jerzy; Bobkov, Yuri V.; Swore, Joshua J.; Girardo, David O.; Fodor, Alexander; Gusev, Fedor; Sanford, Rachel; Bruders, Rebecca; Kittler, Ellen; Mills, Claudia E.; Rast, Jonathan P.; Derelle, Romain; Solovyev, Victor V.; Kondrashov, Fyodor A.; Swalla, Billie J.; Sweedler, Jonathan V.; Rogaev, Evgeny I.; Halanych, Kenneth M.; Kohn, Andrea B. (2014). The ctenophore genome and the evolutionary origins of neural systems. Nature 510 (7503): 109–114. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/nature13400.