Чаковський Олександр Борисович

Чаковський Олександр Борисович
Чаковский Александр Борисович
Народився 13 (26) серпня 1913(1913-08-26)
Санкт-Петербург
Помер 17 лютого 1994(1994-02-17) (80 років)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство  СРСР→ Росія
Національність єврей
Діяльність прозаїк, публіцист
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр роман, повість
Членство Спілка письменників СРСР і ЦК КПРС
Партія КПРС
Нагороди
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих

Олекса́ндр Бори́сович Чако́вський (13 (26) серпня 1913(19130826) — 17 лютого 1994) — радянський письменник, сценарист і публіцист. Герой Соціалістичної Праці (1973). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.

Біографія

Народився 13 (26) серпня 1913(19130826) року в місті Санкт-Петербург у сім'ї лікаря. Єврей[1]. Дитячі роки провів у Самарі, де у 1930 році закінчив середню школу.

Переїхав до Москви, працював монтером на електромеханічному заводі. Тоді ж розпочав друкуватись у багатотиражній газеті. Згодом навчався на вечірньому відділенні юридичного інституту й працював у штаті редакції газети Московського військового округу «Красный воин» (Червоний воїн).

У 1938 році закінчив літературний інститут імені М. Горького, пізніше — аспірантуру Московського інституту історії, філософії та літератури.

Учасник німецько-радянської війни з січня 1942 року. Майор адміністративної служби О. Б. Чаковський був письменником газети Волховського фронту «Фронтовая правда» (Фронтова правда). Навесні 1942 року як спеціальний кореспондент газети перебував у блокадному Ленінграді. У 1944 році переведений до газети 3-го Прибалтійського фронту «За Родину!» (За Батьківщину!).

По закінченні війни перебував у творчому відрядженні на Південному Сахаліні та Курильських островах.

У 1951 році відвідав Корею, де тоді йшла війна.

У 1955—1962 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Иностранная литература» (Іноземна література). У 1962 році створив і очолив «Литературную газету» (Літературна газета), на посаді головного редактора якої перебував до 1988 року.

З 1962 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 17 лютого 1994 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Твори

Романи
  • «Це було в Ленінграді» (трилогія):
    • Військовий кореспондент (1944);
    • Ліда (1946);
    • Мирні дні (1947).
  • «У нас вже ранок» (1949).
  • «Шляхи, які ми обираємо» (1960).
  • «Блокада» (1968—1975).
  • «Перемога» (1978—1981, екранізований).
  • «Незакінчений портрет» (1984).
  • «Нюрнберзькі привиди» (1990).

Повісті
  • «Луїза Мішель» (1940).
  • «Хван Чер стоїть на варті» (1952).
  • «Рік життя» (1957).
  • «Світло далекої зорі» (1963, екранізована).

Публіцистика
  • «Анрі Барбюс: літературний портрет» (1940).
  • «Мартін Андерсен-Нексе» (1940).
  • «Кого фашисти зпалюють (сторінки з життя Генріхі Гейне)»(1941).
  • «Література, політика, життя» (1982).

Драматургія
  • «Дорогами життя».
  • «Час тревог» (1965).
  • «Наречена» (1966).

Кіносценарії
  • «Радянське Примор'є» (документальний, 1953).
  • « У відповідь на Ваш лист» (документальний, 1963).
  • «Я його наречена» (1969).
  • «Блокада» (1974, 1977).

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1973 року за видатні заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність Чаковський Олександр Борисович удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот».

Також нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (15.02.1944), медалями.

Премії

Примітки
  1. Нагородний лист на О. Б. Чаковського на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.