Чепелик Володимир Андрійович

Народився 17 жовтня 1945 року в місті Києві.

У 1972 році закінчив Київський державний художній інститут.

У 1972—75 роках на творчій роботі.

1975 року розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

У 1986 році Володимир Чепелик став лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського.

У 1990 році Володимира Андрійовича Чепелика було обрано головою Національної спілки художників України.

Від 1992 року — професор, у цьому ж році отримав звання «Народний художник України».

Від 1996 року — академік-засновник АМУ, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997).

• лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2000).
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2011)[1],
• Орден «За заслуги» І (2007)[2], ІІ (2004)[3] і III (1998)[4] ступенів,
• Орден Дружби (2003, Росія),
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)[5],
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005),
• Золота медаль АМУ (2005).
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[6]

Митець — учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Активно займається підготовкою й вихованням скульпторів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як професор і керівник навчально-творчої майстерні.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку в м. Чернігів

Володимир Андрійович Чепелик досконало володіє виражальними засобами монументальної і станкової пластики. Широке коло тематики творів митця — меморіальні ансамблі, образи історичних реалій, портретні композиції, зокрема галерея портретів видатних діячів вітчизняної художньої культури.

Вміле поєднання образної пластичної мови з національним темпераментом і високопрофесійним володінням матеріалом роблять творчість В. Чепелика визначним явищем у сучасній українській художній культурі. Майстер засобами скульптури оригінально виражає своє бачення зображуваних героїв. Для кожного конкретного твору митець віднаходить відповідну форму пластичного вислову.

Найвідоміші твори: станкові — «Біль», «С. Васильківський», «М. Ге» (1988); пам'ятники — декабристам (м. Кам'янка Черкаської області, 1982); героям Малинського підпілля (м. Малин Житомирської області, 1984); корабелам (м. Миколаїв — з нагоди 200-річчя міста, 1989); жителям селища на Трухановому острові, спаленого фашистами в 1943 році (м. Київ, 1989); воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 році (Південна Борщагівка, м. Київ, 1990); Шевченку у місті Чернігові (1992) та Шевченку в місті Форт-Шевченко (Казахстан, 1998); Жертвам чорнобильської аварії (Святошин, м. Київ, 1994); Жертвам репресій (у Биківнянському лісі під Києвом, 1995), загиблим співробітникам МВС України (м. Київ, 1997); Михайлові Грушевському (м. Київ, 1998). У співавторстві з Олексієм Чепеликом: пам'ятники народному артисту України Миколі Яковченку (м. Київ, 2000, м. Прилуки, 2008), Олесю Гончару (м. Київ, 2001), Сержу Лифарю (м. Лозанна, Швейцарія, 2003), загиблим дочкам та синам України (м. Маутхаузен, Австрія, 2002), українському козацтву (м. Відень, Австрія, 2004), Тарасові Шевченку (м. Тбілісі, Грузія, 2007), Тарасу Бульбі (c. Келеберда, 2009).

Твори Володимира Чепелика зберігаються в музейних та приватних колекціях України і зарубіжних держав.

• Пішов з життя знаний київський скульптор// Вечірній Київ, 14.4.2021

• Чепелик Володимир Андрійович Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine. на сайті Національної академії мистецтв України
• Чепелик Володимир Андрійович на Міжнародна Конфедерація Союзів художників (рос.)