Корчовий Василь Іванович
Василь Іванович Корчови́й (нар. 23 травня 1962, Божиківці) — український скульптор і живописець; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Чоловік музикознавця Олени Корчової.
Корчовий Василь Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
23 травня 1962 (59 років) Божиківці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |||
Жанр | портрет і пейзаж | |||
Навчання | Київський державний художній інститут (1989) | |||
Діяльність | скульптор, художник | |||
Вчитель | Вронський Макар Кіндратович, Чепелик Володимир Андрійович, Сухенко Віктор Васильович і Бородай Василь Захарович | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Народився 23 травня 1962 року в селі Божківцях (нині Хмельницький район Хмельницької області, Україна). У 1989 році закінчив скульптурний факультет Київського державного художнього інституту (педагоги: Макар Вронський, Володимир Чепелик, Віктор Сухенко[1]); у 1995 році закінчив асистентуру-стажування (керівник Василь Бородай)[2].
Живе у Києві.
Творчість
Працює у галузях станкової і монументальної реалістичної скульптури; займається різьбленням на дереві, інтер'єрними та архітектурними проектами, портретним і пейзажним живописом. Використовує збручанський вапняк, пісковик, бронзу, мармур, граніт. Серед робіт:
- фонтан «Дракон» (2000; граніт);
- пам'ятник Григрію Сковороді (2009, Хмельницький);
- різьблення «Гетьманський трон» (1998);
- інтер'єри Верховного Суду України (1999);
- скульптура
- «Дана» (1992);
- «Ярило» (1994; пластилін);
- «Орфей»(1997, Національна філармонія України; мармур);
- «Евридіка» (1997, Національна філармонія України);
- фонтан «Амур із лірою» (1997, Національна філармонія України);
- «Оголена» (1998);
- «Та, яка сидить» (1998);
- «Клоун» (1998; бронза);
- «Деметра» (2000; вапняк);
- «Купальниця» (2001; мармур);
- «Жива» (2002; бронза);
- «Портрет» (2004);
- «Вакханка» (2005);
- «Літо» (2005);
- «Торс архаїчний» (2007);
- «Натура» (2007);
- «Вівтар Діоніса» (2007; пісковик).
- живопис
- «Д. Мазаненко» (2001);
- «Дружина» (2006);
- «Великий Кримський каньйон» (2007);
- «Латаття» (2009).
Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1990-х років. Персональні виставки пройшли у Києві у 2005 році, Львові у 2008 році, Хмельницькому у 2009 році.
Деякі роботи митця зберігаються в Національному музеї у Львові, Музеї Полтавської битви, Хмельницькому художньому музеї.
Відзнаки
- Володар Гран-прі Всеукраїнської триєнале «Скульптура-2005»;
- Переможець конкурсу Київської організации Національної спілки художників України імені Михайла Лисенка «Скульптура року» за 2007 та 2009 роки[2];
- Заслужений художник України з 2013 року.
Примітки
- Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 179.
- Київська організація Національної спілки художників України.
Література
- Василь Корчовий. Скульптура: Каталог. Київ, 2002; 2008;
- Василь Корчовий // Художники України. Творчо-біографічний альбом-довідник. 3-й випуск. 2005, сторінка 92. — ISBN 966-95504-0-8;
- Підгора В. Шлях до себе і досконалості // Київ. 2005. № 2;
- Онищенко В. Вимогливий до творення краси // «Образотворче мистецтво». 2010. № 2/3;
- Онищенко В. А. Корчовий Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.