Червоні Яри

У ХІХ столітті село називалося Хрещатий Яр Таращанського повіту Київської губернії. Похилевич Л. І. у «Сказання про населені місцевості Київської губернії» розповідав про село Хрещатий Яр таке: село в 10-ти верстах захід від міста Тараща та в 2-х від села Миколаївки. Назва село отримало від місцевості, яка утворюється глибокими ярами, хрестоподібно пересічними. Яри ​​впадають через село Чернин в річку Насташки; вода в них буває тільки в сиру пору року. Село називається також навколишніми жителями Христинівка і Скаржинівка. Перша назва запозичена від місцевості, а друге дано на початку минулого століття, на прізвище Скаржинського, який служив при старостах Білоцерківських і оселяється тут за дорученням їх шляхту, переселяються з Литви. Жителів обох статей 718, з яких лише 178 селян. Решта вільного стану, здебільшого з польської шляхти латинствующих коментарі.

Церква св. Миколи велика, дерев'яна, в 5-ти куполах, 7-го класу; землі має указное пропорцію, побудована в 1804 році. Першу визначності в ній становить Чудотворні образ св. Миколи. Йому приписується чудесно обновилася в першій половині минулого століття, в бідній хатині, в день св. Великодня. У 1791 році, за збереженим в унітской церкви звичаєм щодо чудотворних ікон, видані від тодішнього Папи Римського Пія VI на пергаменті дві латинські індульгенції від 13-го і 15-го травня, з яких в першій полягає Благодатне дозвіл притекающим до образу прочан від гріхів в цьому житті, а другий — очищення від гріхів в майбутньому столітті. Обидві індульгенції, засвідчені підписами унітского митрополита Феодосія Ростоцького, зберігаються в церкві, як історична рідкість. Існуюча в минулому столітті Хрещатицька церква була побудована 1750 року.[2]

• Архієпископ Питирим (1944 —) — (в миру Микола Петрович Старинський) архієпископ Миколаївський та Вознесенський[3][4]. Нагорожен Орденом «За заслуги» II ступню (Україна, 20 вересня 2012 рік)) — за вагомий особистий внесок в соціально-економічне, культурно-освітній розвиток Миколаївської області, високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 75-річчя утворення області[5]. та 'Орденом преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеню (2004 рік)[3].

• О. Стародуб, Є. Чернецький. Лаврентій Похилевич та його «Сказания…» // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. ISBN 966-8545-14-1

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)