Черкаська Лозова

Село Черкаська Лозова знаходиться на річці Лозовенька, вище за течією за 3 км розташоване село Руська Лозова, нижче за течією на відстані 3 км — село Чайківка, на річці велика загата і Лозовеньківське водосховище, на відстані 1 км проходить Харківська окружна дорога (М03) — кордон Харкова (селище П'ятихатки).

Село виникло на початку XVII ст., під час народно-визвольної війни, яка охопила Україну з 1648 по 1654 рр. проти польсько-шляхетських військ. У цей період, особливо після укладення Зборівської (1649 р.) та Білоцерківської (1651 р.) угод, скоротилося козацьке військо. Ті, хто не був внесений до списку козаків, повинні були повернутися до своїх панів, а шляхта одержала право знову володіти своїми маєтками. Тисячі козаків, селян і міщан України, рятуючись від польських та українських панів, переходили через кордон на південні території Російської держави і заселяли Слобідську Україну.

Переселенці освоювали цілинні землі, будували нові міста і села. Священик Іоанн Калінін у 1737 році писав: «Господа Квітки, предок яких полковий суддя Семен Опанасович Квітка отримав царську грамоту на землю в Лозовій та на поселення на ній 50 вільних козаків-черкасів, подарували Хрестовоздвиженській церкві два дзвони, прикрашені срібними ризами ікон». З документа також відомо, що церква була збудована в 1663 році.

За переписом 1732 року в селі Черкаська Лозова проживало: козаків-черкасів — 104 чоловік (33 двори); підпомічників — 245 чоловік (71 двір); підданих черкасів — 97 чоловік (71 двір); великоруських козаків — 14 чоловік (7 дворів). Згодом почали виділятися й інші соціальні верстви: ковалі, жовнярі, орачі, пічники, чоботарі.

За даними на 1864 рік у казенному селі Черкаська (Лозова) Деркачівської волості Харківського повіту мешкало 1966 осіб (954 чоловічої статі та 1012 — жіночої), налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 3359 осіб.[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 105 людей[3].

21 жовтня 1941 року село окупувала гітлерівська Німеччина. 13 серпня 1943 року у ході Білгородсько-Харківської операції Черкаська Лозова була звільнена. 176 воїнів Радянської Армії, в тому числі гвардії підполковник І. Л. Касперович, що командував 35-м окремим танковим полком, загинули смертю хоробрих в боях за Черкаську Лозову. Вони поховані в центрі села; на братській могилі споруджено пам'ятник.

У вересні 2012 року частина села (вулиці Архітекторів, Богдана Хмельницького, Дубова Алея, Профспілкова, Сімферопольська; в'їзди Окружний і Санаторний) була включена в межі міста Харкова.[4]

• Школа.
• Клуб.
• Спортивний майданчик.
• Автокросу траса.

• Ендеберя Віктор Тихонович — український сатирик, гуморист.
• Шабалтас Іван Михайлович — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист Росії.
• Хижняк Микола Антонович — український вчений у галузі електродинаміки, прискорювальної фізики та фізики плазми.

Сьогодні жителі села Черкаська Лозова відроджують найкращі традиції. У ньому діють два народні колективи, танцювальний ансамбль «Асорті», працюють гуртки.

Село ввійшло у XXI століття. Газифікація, телефонізація, будівництво доріг, духовне відродження стає прикрасою життя мешканців села.

• 
  Місцева церква.
• 
  Сільська рада.
• 
  Сільська річка.
• 
  Пам'ятник визволителям села у часи Другої Світової війни.
• 
  Пам'ятник ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.
• 
  Чаруюча природа села.
• 
  Місцеве кладовище.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

• Історія міст та сіл УРСР (рос.)
• Погода в селі Черкаська Лозова