Черкаський Іринарх Ювеналович

Черкаський Іринарх Ювеналович народився 9 грудня 1869 року в родині псаломника села Теліжинці Таращанського повіту Київської губернії. 1886 закінчив Уманське духовне училище, а у 1892 — Київську духовну семінарію за ІІ розрядом успішності[1].

1897 закінчив юридичний факультет Київського університету. Працював на різних судових посадах у Києві, Умані, Луцьку, Гродно та інших містах.

З квітня 1912 — старший діловод канцелярії Державного контролю в Петрограді.

З 1917 — старший ревізор державного контролю у Києві.

З лютого 1919 — постійний співробітник Правничо-термінологічної комісії ВУАН.

З березня 1919 — лютий 1921 — секретар Правничо-термінологічної комісії ВУАН, а з листопада 1923 по лютий 1930 — голова цієї комісії.

З березня 1919 — позаштатний співробітник Комісії для виучування звичаєвого права України ВУАН.

З червня 1921 — позаштатний співробітник Комісії для виучування історії західноруського і українського права ВУАН.

1921—1922 — штатний науковий співробітник Соціально-економічного відділу ВУАН з окремим дорученням (вивчав кримінальне право Гетьманщини).

1923—1926 — заступник директора Інституту української наукової мови.

1930—1933 — штатний асистент Комісії для виучування звичаєвого права.

1934 — заарештований групою НКВД СССР.

У липні 1941 — заарештований вдруге за звинуваченням у зв'язках з націоналістичними колами і в «пронімецьких настроях».

25 вересня 1941 — направлений етапом до Новосибірська, проте туди надійшла тільки слідча справа; загинув у концтаборах ГУЛАГ СССР.

Наукою почав займатися ще в студентські роки. Вченою радою університету він був нагороджений золотою медаллю за працю про сімейне і спадкове право у Литовських статутах.

Невдовзі після закінчення університету надрукував у львівському виданні «Часопись правнича» статтю «Спадщина в українському праві звичайному» (1899). Ряд його публікацій з'явився у виданні «Журнал министерства юстиции»: «Про повторення злочинних діянь» (1910), «Шлюбний обман», «Суперечки між судовим слідчим і прокурорським наглядом» (обидві — 1911), «Побої» (1914).

Кілька праць присвятив питанням судоустрою та судочинства Гетьманщини: «Поволання над трупом забитого» (1925), «Сліди домініального (панського) суду на Лівобережній Україні наприкінці XVII—XVIII вв.» (1926), «Судові реформи гетьмана К. Г. Розумовського» (1927), «Чи впливав Г. Теплов на гетьмана Розумовського в його управлінні Україною?» (1928).

Особливу увагу приділив дослідженню копних судів, зокрема підготував монографію «Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI—XVIII вв.» (1928, опублікував у двох випусках «Праць Комісії для виучування історії західноруського та українського права»).

Найвідомішим здобутком ученого став підготовлений під його керівництвом «Російсько-український словник правничої мови» (понад 67 000 слів, 1926). Очолював (1925) підготовку енциклопедичного словника української юридичної старовини, проте робота над ним була припинена, а зібраний матеріал втрачений.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Усенко І. Б. Черкаський Іринарх Ювеналович. В кн.: Антологія української юридичної думки, т. 3. К., 2003.
• С. Єфремов. Спогади та мемуари

• Черкаський І.Ю. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 395. — ISBN 966-7492-06-0.
• Вибрані праці І. Черкаського в е-бібліотеці ЧТИВО