Чернецький Ісаак Ісайович

Народився в Ананьєві, в сім'ї Ісая Чернецького.

У 1874–1878 — капельмейстер 55-го Подільського піхотного полку.

З полком брав участь у Російсько-Турецькій війні. Згідно послужному списку, Ісаак Чернецький під час боїв за Шипку підняв в атаку свій полк на захист Шипкінського перевалу, за що в серпні 1877 нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеня з мечами[4].

13 серпня 1877 разом з полковим лікарем організував і очолив санітарний загін з музикантів полку для виносу з поля бою поранених і вбитих, за що був нагороджений орденом Святої Анни третього ступеня з мечами[5].

У 1878–1885 — капельмейстер 56-го Житомирського піхотного полку.

У 1885–1887 — капельмейстер 22-го Астраханського драгунського полку.

З 1887 — капельмейстер 24-го Лубенському драгунського полку в Кишиневі[6][7].

Грав на альті в квартеті кишинівського відділення Російського музичного товариства (1899)[8][9].

У 1903 «начальник музикантської команди» Ісаак Чернецький став одним з організаторів самооборони під час єврейського погрому в Кишиневі[10][11]. З 1900 в його родині виховувався племінник (син сестри, Дори Чернецької) — майбутній композитор Семен Чернецький, який після закінчення музичних класів місцевого відділення Імператорського російського музичного товариства потрапив до полку дядька помічником капельмейстера[12][13][14]. Духовий оркестр Військового міністерства СРСР під керуванням Семена Чернецького, серед іншого, в 1944 випустив грамзапис вальсу «Блакитна даль» Ісаака Чернецького. Крім маршів «Блакитна даль» і «Старовинний марш», широкою популярністю користувалася мазурка Сака Чернецького[15].

Крім служби в оркестрі, Ісааку Чернецькому належало кишинівське «Фотоательє Ісаака Чернецького» на Семінарській вулиці в будинку № 101 (кут Харлампіївська). Брав участь у виданні «Збірки історичних і зустрічних маршів» в партитурах під редакцією Отто Фреймана в 4-х томах (Лейпциг, 1904).

У 1906, впавши з коня, переніс «параліч спинного мозку» і був поміщений до Костюженської психіатричної лікарні під Кишиневом.

30 вересня того ж року виключений зі списку 24-го драгунського полку через хворобу[6]. Помер в Кодру 15 грудня 1908[16].

• Брат — Лейб Чернецький (1 лютого 1866 — ?), З 1 вересня 1892 — капельмейстер 16-го стрілецького полку Імператора Олександра III (в 1893–1894 дислокованого в Лівадії), в 1905 в складі полку взяв участь в битві під Мукденом, керував оркестром і працював на перев'язувальних пунктах (нагороджений срібною медаллю на Георгіївській стрічці з написом «За хоробрість»). Був одружений з Любов'ю Галай (? — 1924, Париж)[17], троє дітей — Давид (18 лютого 1894), Олександр (9 серпня 1895) і дочка Клара (20 лютого 1897).
• Племінник — Ісайя (Олександр) Чернецький (1895 — не раніше 1947), був друкарем і видавцем, брав участь у випуску емігрантських періодичних видань, в тому числі газет «Вечернее время», «Возрождение», «Дни», «Последние новости», журналів «Звено», «Современные записки»; співробітник редакції газети «Русские новости»[18]. Був одружений з Євгенією Фукс (1908–1934).
• Дружина — Лея (Єлизавета) Чернецька, діти — Нухим (2 серпня 1873, Кишинів), Лев (Лейб, 1875), Хаїм (12 листопада 1877, Кишинів)[19] і Анна (8 лютого 1882)[20].

• В. С. Цицанкин. Судьба музыканта. М.: Композитор, 2015. — 340 с.[21]