Чернецький Семен Олександрович

Семен Чернецький народився 24 жовтня 1881 в Одесі в музичній сім'ї. Його батько Ісай Штембер був скрипалем і викладачем гру на скрипці, мати Дора Чернецька — викладачкою гри на фортепіано. Двоюрідний брат — композитор і військовий капельмейстер Лев Чернецький. Всі три сестри — Есфір, Надія і Віра стали піаністками. Перші уроки музики отримав від матері. У 1892–1893 навчався грі на тромбоні при оркестрі 24-го Драгунського Лубенського полку в Кишиневі (капельмейстером полку був його дядько Ісаак Чернецький).

У 1893–1897 навчався в музичних класах при Одеському відділенні Імператорського російського музичного товариства (Одеському музичному училищі) по класу тромбона Г. М. Лоецо і фортепіано, поєднував навчання з акомпаніаторськими заробітками.

У 1900 через важке матеріальне становище родини після смерті батька, не закінчивши училища, був відправлений до Кишинева до старшого брата матері — капельмейстера 24-го Лубенського драгунського (згодом гусарського) полку і альтиста кишинівського відділення Російського музичного товариства Ісаака Чернецького, автора вальсу «Блакитна даль» і «Стародавнього маршу»[4][5][6]. У Кишиневі закінчив музичні класи місцевого відділення Імператорського російського музичного товариства та вирішив присвятити себе військовій музиці. Спочатку пробував свої сили в якості помічника свого дядька — капельмейстера 24-го Драгунського Лубенського полку, а в 1903 сам став там же капельмейстером 14-ї артилерійської бригади. У тому ж році під час єврейського погрому брав участь в організації самооборони, був важко поранений і втратив ліве око[7][8].

До 1908 служив капельмейстером 14-ї артилерійської бригади в Кишиневі, потім 60-го піхотного Замосцского полку в Одесі, одночасно викладав музику та хоровий спів в одеському ремісничому училищі товариства «Труд», а також в народному училищі № 12, сирітському домі і жіночій гімназії при цьому товаристві. У 1911 вступив до Петербурзької консерваторії, яку закінчив в 1917 з оркестрового класу Олександра Глазунова, з класу диригування Миколи Черепніна, з класу інструменталістки Максиміліана Штейнберга, з класу композиції Язепса Вітолса. Глазунов зауважив обдарування Чернецького, давши йому таку характеристику:

«Семен Чернецький — відмінно підготовлений музикант. Знаючи великий диригентський досвід Чернецького, а також визнаючи досягнені ним успіхи за час перебування в консерваторії, я сміливо можу рекомендувати Семена Чернецького як обдарованого і цілком вмілого керівника оркестрами».

У 1918 Чернецький добровільно вступає до РККА і призначається начальником секції військових оркестрів Петроградського окружного військового комісаріату, а потім інспектором військових оркестрів Петроградського військового округу (тут і далі — посада інспектора військових оркестрів відповідає сучасній посаді начальника військово-оркестрової служби). Одночасно керував зведеним оркестром Петроградського гарнізону.

У 1924 Чернецький призначається Інспектором військових оркестрів Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА), в 1926 формує зведений («тисячотрубний») оркестр Московського гарнізону, яким керував з 1932. У 1928 сформував і очолив Симфонічний оркестр Центрального будинку Червоної Армії (ЦБЧА). У 1935 сформував Оркестр НКО (Народного Комісаріату оборони), що став згодом Першим окремим показовим оркестром Міністерства оборони СРСР, і керував ним до 1949. Крім цього Чернецький брав активну участь в організації оркестрів штабів військових округів та військових академій, а також зведених оркестрів великих гарнізонів. Під його керівництвом оркестр Московського гарнізону почав брати участь не тільки у військових, але і в суспільно-політичних і культурно-масових заходах (таких, наприклад, як святкові концерти у Великому театрі).

На параді 7 листопада 1941 в Куйбишеві і на Параді Перемоги 24 червня 1945 Чернецький керував зведеним оркестром.

Перебуваючи на керівній посаді, Чернецький багато сил (в тому числі і особистих творчих) і часу віддавав на формування службово-стройового репертуару для совєцьких військових оркестрів. Саме він заклав методичні основи виконання стройового репертуару.

У 1946 у Чернецького стався параліч, і він був змушений відійти від активної службової діяльності.

Семен Чернецький помер 13 квітня 1950 в Москві. Похований з почестями на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 3).

• Сестра — піаністка і музичний педагог Есфір Чернецька (в заміжжі Чернецька-Гешелін; ? — 1922), учениця Олександра Гольденвейзера[9], викладала в Одеському музичному училищі та консерваторії (серед її учнів Берта Рейнгбальд); була одружена з видатним оториноларингологом, професором Олександром Гешеліним (1882–1962).[10][11] Інша сестра — піаністка Віра Чернецька (1884— ?, в заміжжі Меєрович).[12][13] Третя сестра Надія, випускниця Московської консерваторії, також була піаністкою і камерної співачкою.
• Перша дружина (1904) — Голда-Лея Чернецька (шлюб зареєстрований в Кишиневі 11 червня 1904)[14].
• Друга дружина — естрадна співачка Софія Чернецька (уроджена Левітіна, в попередніх шлюбах Зак і Кнабе; 1895, Лисичанськ — 1973 Москва), з родини великого шахтовласника[15], яка виступала під сценічним псевдонімом Софія Мар-Кнабе.
  • Донька — Віра Чернецька (в заміжжі Но), солістка хору Великого театру, вийшла заміж за московського фотокореспондента французького журналу «Парі матч» Жана Но (їх онук Жан виховувався в родині актора Марка Бернеса)[16][17].
  • У родині Семена Чернецького виховувалися також діти від попередніх шлюбів його дружини: донька — Людмила Зак (1917–2001), доктор історичних наук (1968), професор Московського державного педагогічного інституту (1972); син — Адольф Чернецький (Кнабе, 1926–1998).
• Дядько — капельмейстер Селенгінського 41-го піхотного полку і композитор Абрам Рейдерман, автор вальсів «Осінні мрії», «Білі троянди», «На зорі», «Зацілують мене до смерті», «Сни життя», «На щастя», «Відкриття балу», " Без любові ", маршу для духового оркестру «Варяг», попурі «Гай-да трійка»[18].

Одним з напрямків діяльності Чернецького, якому він надавав постійну увагу, була підготовка військових музикантів. З ініціативи Чернецького були створені школи військово-музикантських вихованців в різних містах країни. Менш ніж за п'ять років більше трьох з половиною тисяч безпритульних навчилися в таких школах, а потім були направлені до військових оркестрів в якості вихованців. Багато з них стали керівниками військових оркестрів. Петроградською школою Чернецький керував особисто. У 1937 за його ініціативи були організовані три середні військово-музичні школи, одна з яких (Московське військово-музичне училище) діє і понині. До Одеської військово-музичної школи Семен Чернецький особисто відбирав хлопців з одеських дитячих будинків.

Крім цього, Чернецький створює в 1923 військово-капельмейстерські класи при 8-й Петроградській піхотній школі комскладу, з 1925 викладає в капельмейстерському класі при Московській піхотної школі імені М. Ю. Ашенбреннера, з 1926 керує капельмейстерським класом на вокально-музичних курсах імені І. Ф. Стравінського.

У 1935 разом з директором Московської консерваторії Генріхом Нейгаузом створює Військовий факультет МДК імені Петра Чайковського, де викладає диригування та службово-стройовий репертуар і в 1946 отримує звання професора.

Чернецький один з найвидатніших військових композиторів XX століття. Ним написано понад 100 маршів (за деякими даними близько 200), патріотичні пісні та інші твори. Спектр маршів Чернецького вельми широкий.

Марші:

• 1932 Індустріальний марш
• 1933 ГТО
• 1934 Біробіджанський марш[19]
• 1936 ? Зустрічний марш, З темою із пісни «Варшав'янка»
• 1936 ? Зустрічний марш, З темою із пісни «Біла армія, чорний барон»
• 1936 ? Зустрічний марш, З темою із пісни «Робочої Марсельєзи»
• 1936 Козацький марш[20]
• 1936 Грузинський марш
• 1936 Український марш № 1
• 1936 Український марш № 2
• 1936 або 1938 Український марш № 3
• 1937 Грузинський колонний марш
• 1937 Молодість, марш (із пісень М. Блантера)[21]
• 1937 Кавалерійська рись
• 1940 Марш-Парад[22]
• 1940 Торжественний марш: Першій кінній армії Сумісно із З. Фельдманом.
• 1940 Молдавський марш[23]
• 1940 Бессарабський марш[24]
• 1940 Анатолій Крохальов
• 1940 Торжество перемоги
• 1941 Зустрічний марш військових училищ РККА
• 1941 ? Марш 1-ї стрілкової гвардійської дивізії
• 1941 Перемога за нами марш
• 1942 Зустрічний марш Першого гвардійського кавалерійського корпусу[25]
• 1942 Зустрічний марш Другого гвардійского кавалерійського корпусу[26]
• 1942 Зустрічний марш Третього гвардійського кавалерійського корпусу[27]
• 1942 Марш 8-ї гвардійської стрілкової дивізії ім. генерала Панфілова
• 1942 Слов'янський марш[28][29]
• 1942 Фанфарний марш гвардійських дивізій
• 1942 Марш першої гвардійської стрілкової дивізії[30][31]
• 1942 За праву справу (пісня?)
• 1943 Марш танкістів
• 1943 Марш гвардійців-мінометників
• 1943 Герої Азербайджану[32]
• 1943 Ювілейний зустрічний марш Червоної Армії (25 років РККА)
• 1944 Рідний Донбас[33]
• 1944 Марш 53-ї Стрілкової гвардійської дивізії[34]
• 1944 Салют Москви
• 1944 Переможний марш (фанфарний) Слава Батьківщині
• 1945 Свято Перемоги марш
• 1945 Російський марш
• 1946 Зустрічний марш артилерії[35]
• 1946 Зустрічний марш танкістів
• 1946 Марш артилерістів[36]
• 1946 Марш гвардейской артиллерии[37]

Без дати:

• Церемоніальний марш Червоної Армії[38]
• Десантники марш[39]
• Марш першої гвардійської мотострілецької московської дивізії (імовірно, 1942)
• Похідний марш
• Урочистий марш «Рокоссовський» (імовірно, 1942)[40]
• Пісня-марш Всеобучу
• Привіт червонофлотці[41]
• Осоавіахім (імовірно, 1937)[42]
• марш «Героїчний»
• Марш трудових резервів
• ДОСАРМ Концертний марш (імовірно, 1948)
• Марш Першого Українського фронту[43]

Пісні:

• Пісня вільної Россіі (Для одного голосу зй аккомп. ф. -п. / Слова і муз. С. А. Чернецкаго[44]

• 1917 Плач запорожців[45]
• 1940 Як вірніше бити ворогів[46]
• 1941 Бойова піхотна[47]
• 1941 Будемо битися до перемоги[48]
• 1941 За батьківщину — вперед![49]
• 1942 За праве діло: Пісня льотчиків[50]
• 1942 Пісня-марш Всевобуча
• 1942 Наш товариш комісар
• 1943 За вітчизну, за Росію[51]
• 1943 Пісня про маршала Василівського
• 1943 Уральці б'ються чудово
• 1943 Статутна стройова
• 1943 Слався, вільна наша країна
• 1943 Москва, Москва
• 1943 Пісня козачки
• 1 945 Переможна пісня

Решта:

• 1927 або 1933 Червона зоря. Церемоніальна музика.[52]
• 1935 Розлучення караулів. Церемоніальна музика, спільно з Д. Ф. Саліман-Владіміровим .
•  ? В любові щастя. Вальс.[53]
•  ? 11 Травня . Вальс.[54]

Твори:

• 1934 Ротний самодіяльний оркестр[55]
• 1945 Методика освоєння службово-строевогo репертуару військових оркестрів Червоної Армії
• 1945 Служебнo-стройової репертуар для оркестрів Червоної Армії (дирекційних з додатком 21 партії в окремих палітурках). [56]

• В. С. Цицанкин. Судьба музыканта. М.: Композитор, 2015. — 340 с.
• М. Д. Черток. Центральный военный оркестр (1921—1949). М.: РТС-Комфорт, 2015. — 395 с.
• В. С. Цицанкин. Неизвестные марши С. А. Чернецкого. Сборник партитур для духового оркестра. Первый выпуск. М.: ВИНИТИ, 2010; Второй выпуск. М.: ВИНИТИ, 2012.
• Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю. В. Келдыш. М.: Советская энциклопедия, 1973―1982.
• Хаханян X. М.. Мастер военной музык. МЖ, 1972, № 3.

• Страница о С. А. Чернецком на форуме любителей военной музыки