Чубатий Микола Дмитрович
д-р[1] Мико́ла Дмитрович Чуба́тий (11 грудня 1889, Тернопіль — 10 липня 1975, Петерсон, США) — історик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ (з 1928; засновник і перший голова Американського Відділу НТШ); український суспільний і католицький діяч.
| Мико́ла Чуба́тий | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Nicholas (Mykola) Chubaty |
| Народився |
11 грудня 1889 Тернопіль, нині Україна |
| Помер |
10 липня 1975 (85 років) Петерсон, США |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  США |
| Діяльність | історик української церкви і права, педагог, публіцист |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Заклад | Український вільний університет |
| Конфесія | греко-католик |
Життєпис
Народився 11 грудня 1889 року в м. Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна).
У 1909 році закінчив Тернопільську українську гімназію (VIII клас[2]), потім Львівську духовну семінарію (1913).[1] Студіював (1909–1918) теологію, історію і право у Львівському (1913—1914, закінчив у 1917[1]) та Віденському (1914—1916[1]) університетах, учень Михайла Грушевського та Освальда Бальцера. У 1917 році отримав ступінь доктора філософії.[1]
Брав активну участь у відновленні державності в Західній Україні як розвідник і кур'єр Центрального Військового Комітету, що готував Листопадовий чин. Був активним учасником зайняття українськими силами Львова вночі 1 листопада 1918 та роззброєння відділку жандармерії в Миклашові під Львовом. Став першим асистентом державного секретаря освіти Агенора Артимовича в уряді ЗУНР. У січні 1919 року прем'єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.
Перебував на посаді доцента Державного Українського університету (нині — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) у 1919 році. Після повернення до Львова — помічник головного редактора журналу «Нова Рада», засновник і редактор тижневика «Правда».[1] професор Львівського (таємного) Українського Університету (1920–1923), Греко-Католицької Богословської Семінарії, згодом Академії (1927–1938), УВУ та УКУ (з 1963). З 1926 року — член Українського богословського товариства.[1]
У 1939 році емігрував до США. Засновник і перший голова американського відділу Наукового Товариства імені Шевченка. Співзасновник Українського Конгресового Комітету Америки і довголітній редактор його друкованого органу «The Ukrainan Charterly» (1944—1957).
Наукові праці
Головні наукові праці з історії української церкви
- Митрополит Іпатій Потій, апостол церк. єдности (1914).
- Західна Україна і Рим у 13 ст. у своїх змаганнях до церковної унії (ЗНТШ, 123 — 24 тт., 1917).
- Про правне становище церкви в козацькій державі (ж. «Богословія», т. III. — Л., 1925).
- Історія унійних змагань в Українській Церкві (1-3. — Л., 1937).
- Історія християнства на Руси-Україні (т. І до 1353, та т. II 1353–1458. — Рим 1965 і 1976).
У працях з церковної історії М. Чубатий підкреслював значення християнства на українських землях перед Володимиром Великим, підтримував тмутороканську теорію походження ієрархії в Києві та доводив автономію і помісність Київської митрополії.
Праці з історії українського права, в яких Чубатий оформив схему історії українського права
- Огляд історії українського права: державне право. Випуск 1 і 2. — Львів, 1921—1922.
- Державно-правне становище українських земель Литовської держави від кінця 14 ст. (Записки НТШ, тт. 134—135 (1924) і 144—145[3] 1926)
- Lileratur der ukrainischen Rechtsgeschichte in Jahren. (1919–1929).
- Przewodnik historyczno-prawny, II — IV. (1930).
Публіцистика
Публікував статті в галицьких газетах («Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета») і американських («Свобода» — постійний співробітник у 1942–1954, «Америка» й ін.). М. Чубатий був співзасновником Українського Конгресового Комітету Америки і довголітнім редактором його органу «The Ukrainian Quarterly» (1944–1957). Як католицький діяч Чубатий був головою секції «Pro Oriente», брав участь у конгресах «Pax Romana»; був співзасновником товариства «Обнова». У 1960–1970-их був діячем руху за патріархат Української Католицької Церкви.
Своїми публікаціями Чубатий спричинився до поширення знання про Україну в англосаксонському світі.
Див. також
Примітки
- Мельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович… — С. 615.
- IY. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1908/9. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1909. — С. 53.
- Записки НТШ. Том 144—145[недоступне посилання з серпня 2019]
- Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов'янських націй
Джерела та література
- Вибрана бібліографія праць М. Чубатого // Український історик. — 1969. — № 04 (24).
- Герасименко Н. О. Чубатий Микола Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 577. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Григорчук Н. Микола Чубатий.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Ждан М. М. Микола Чубатий // Український історик. — 1969. — № 04 (24).
- Ждан М. М. Чубатий. — Нью-Йорк, 1970.
- Ленцик В. Prof. Nicolas Chubaty // Ukrainian Quarterly, XXXI, 3, 1975.
- Мельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 615–616. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Падох Я. М. Чубатий, 1889–1975. — Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1976.
Посилання
- Чубатий Микола Дмитрович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.