Чумаченко Ігор Гаврилович

Ігор Гаврилович Чумаченко (біл. Ігар Чумачэнка; нар. 26 жовтня 1976, Арциз, Одеська область, УРСР) — білоруський футболіст українського походження[1], півзахисник. Майстер спорту. Більшу частину кар'єри провів у Білорусі.

Ігор Чумаченко
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Гаврилович
Чумаченко
Народження 26 жовтня 1976(1976-10-26) (45 років)
  Арциз, Одеська область, УРСР
Зріст 182 см
Вага 76 кг
Прізвисько Чума
Громадянство  Білорусь
 Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб без клубу
Номер 7
Юнацькі клуби
ДЮСШ (Арциз)
УОР (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1993 «Поліграфтехніка» 15(0)
1993→  «Прометей» (Дн) 1(0)
1994 «Ведрич-97» (Р) 25(1)
1995—1996 «Дніпро» (Мог) 33(3)
1995→  «Дніпро-2» (Мог) 3(1)
1997 «Чорноморець» (Од) 22(1)
1998—2001 «Дніпро» (Мог) 92(28)
2001 «Динамо» (М) 19(8)
2002—2003 БАТЕ 34(17)
2003—2004 «Іртиш» (П) 18(5)
2004—2007 «Нафтан» 83(26)
2008—2009 «Німан» (Г) 50(5)
2010 «ДСК-Гомель» 29(4)
2011 «Городея» 15(3)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1994 Білорусь (U-18) 4 (0)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
2016—н.ч. БАТЕ-д

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець ДЮСШ містечка Арциз та УОР (Дніпропетровськ). Перший тренер — В.М. Ястребов. У 1993 році розпочав кар'єру в першоліговій «Поліграфтехніці». Дебютував у футболці олександрійців 7 квітня 1993 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 26-о туру проти мукачевського «Прибориста». Ігор вийшов на поле на 85-й хвилині, замінивши Сергія Лактіонова[2]. Загалом у складі «поліграфів» у першій лізі зіграв 16 поєдинків, ще 1 матч зіграв у кубку України. Влітку 1993 року також зіграв 1 поєдинок у футболці фарм-клубу олександрійців, дніпродзержинського «Прометея».

Розпочинав свою кар'єру в клубі «Ведрич-97» з міста Річиця. Потім перейшов у могилівський «Дніпро», з яким в 1998 році завоював перші чемпіонські медалі. Хоча перед цим намагався закріпитися у себе на Батьківщині, в складі одеського «Чорноморця», але не знайшов спільної мови з тодішнім тренером одеситів Леонідом Буряком. Повернувшись до Білорусі й на довгі роки став одним з провідних півзахисників чемпіонату. Завоював безліч командних, а також індивідуальних трофеїв[3]. Виступав у провідних футбольних клубах країни — мінському «Динамо» і борисовському БАТЕ.

Також в його кар'єрі був павлодарський «Іртиш». З казахстанської командою він ставав чемпіоном країни в 2003 році. Після чого повернувся до білоруського чемпіонат. Останні роки своєї кар'єри провів у першій лізі білоруського чемпіонату, виступаючи за гомелський ДСК і «Городею».

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри гравця перейшов на тренерську роботу. З вересня 2011 року допомагав тренувати «Дніпро» (Могильов). З 2015 року працював помічником головного тренера, а з січня 2016 року — головним тренером дублюючого складу борисовського БАТЕ.

Досягнення

Командні
«Дніпро-Трансмаш» (Могильов)
«Динамо» (Мінськ)
БАТЕ (Борисов)
«Іртиш» (Палодар)

Індивідуальні
  • У списку 22-х найкращих футболістів Білорусі № 1 (2002)
  • У клубі Найкращих білоруських бомбардирів

Примітки
  1. Ігор Чумаченко: «Майстер курйозних голів»
  2. «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Приборист» (Мукачево)
  3. UA-Футбол. Дмитро Ліхтарович — найкращий футболіст чемпіонату Білорусі

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.