Арциз

У північній частині міста Балка Арцизька впадає у річку Чагу.

Арциз отримав назву від французького міста Арсі-сюр-Об, тобто Арсі над Об, у Шампані, де сталася локальна військова сутичка 20-21 березня 1814 року[3].

Місто мало варіанти назви Арсис, Альт-Арсис, Арциз або Арсі-на-Чазі — Чага маленька річка. Саме тут, «по ліву її сторону, на підошві гори», і було виділено близько п'яти тисяч десятин землі німецьким переселенцям. Подарувавши новоселам землю, звільнивши від податків і рекрутської повинності, держава полишила на вільний розсуд. Ставлення регламентаційних інстанцій чудово вкладалося в улюблену формулу головного начальника краю, герцога де Рішельє: «Дуже не регулюватимемо». Нікому і на гадку не спадало диктувати колоністам, що конкретно і коли вони повинні посіяти, як розпорядитися урожаєм, будь-якою аграрною продукцією. Саме тому дбайливі вюртембержці, мекленбуржці і т. д. миттю зуміли, що називається, на порожньому місці створити справжній райський сад.

Місто виникло 1816 року в період заселення Південної Бессарабії німцями, після приєднання її до Російської імперії. Степові містечка, які засновані німцями-колоністами на Одещині у 1810—1830-х роках, отримували свої імена на спомин «перемог російської зброї», у наполеонівських війнах. Такі як Тарутине, Віттенберґ, Бородіно, Лейпциг, Фершампенуаз, Париж, Теплиця та інші.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Арцизької волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1503 особи, налічувалось 122 дворові господарства, існували молитовний будинок, поштова станція, крамниця, 2 заїзди, 2 їдальні, 2 трактири, 2 винарні, відбувались базари щодва тижні у вівторки[4].

Першими жителями Арцизу стали німці — колоністи з Варшавського герцогства. Їм були надані значні пільги: кожна родина отримала по 60 десятин землі, звільнення від податків на 50 років, а від рекрутської повинності — назавжди. Згодом Арциз став однією з найбагатших німецьких колоній. Швидкими темпами розвивалися землеробство і скотарство. Про арцизький базар знали навіть за межами Російської імперії. Звідси коней табунами відправляли до Франції, Туреччини, Польщі.

Лихом для німецького населення Півдня України стали депортації, політичні репресії та цькування, які почалися в 1940-х роках і скалічили життя переважній частині населення, ліквідувавши прошарок справжніх господарів села з передовим агротехнічним досвідом колоністського землеволодіння.

Наприкінці ХІХ сторіччя Арциз приваблював багатьох ініціативних людей з північних районів України і Білорусі, зі Східної Польщі, з Молдавії та Румунії.

На початку 1918 року Арциз, як і вся Бессарабія, опинився під владою Румунії. 28 червня 1940 року румунський окупаційний режим змінився на радянський. Арциз став одним з районних центрів Ізмаїльської області.

З 1941 по 1944 роки Арциз окуповано німецько-румунськими військами. З 1944 року — відвойований радянськими військами.

У 1957 році Арциз був перетворений на селище міського типу (рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 2 січня 1957 р.); 24 жовтня 1957 до його складу ввійшли село Чорноглинське (Червоно-Глинське, колишнє Брієни) та хутір Нагорний.

З 24 серпня 1991 року Арциз — в складі Незалежної України.

23 лютого 2016 року рішенням Арзицької міської ради, на виконання закону України «Про засудження комуністичного і націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» в місті Арциз перейменовані деякі вулиці. Відтоді вулиці Арциза отримали нові назви:[5]

17 липня 2020 року, в ході адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Арцизького району, місто увійшло до складу Болградського району[6].

Гербом міста є варязький геральдичний щит. Лелека символізує мир, добро, щастя; золота виноградна лоза — працьовитість жителів і плодючість землі; каміння — єдність різних національностей; залізнична колія — розвиток промисловості. Блакитний колір — то краса і велич, червоний — мужність, золотий — багатство і справедливість. Автори герба — Постолов Сергій Костянтинович і Коваль Володимир Федорович. Герб було затверджено рішенням виконавчого комітету Арцизької міської ради народних депутатів 19 квітня 1991 р.

Заводи: залізобетонних виробів, ливарно-механічний, машинобудівний; залізничне депо, електропідстанція Дубоссарської ГЕС; молочних виробів, хлібний, продовольчих товарів, м'ясокомбінат, винних виробів; 3 млини, 7 олійниць, 2 коптильні, 2 пекарні, елеватор.

У районі: виноградарство, посіви пшениці, соняшника, кукурудзи; розведення м'ясо-молочної худоби.

3 середні, 1 восьмирічна школа, 1 школа робітничої молоді, 1 спортивна школа, Будинок культури, 2 бібліотеки.

З роками збільшувався в Арцизі прошарок росіян, українців та молдаван. Переважно це були бідняки, які наймитували в господарствах колоністів, лише деякі займалися землеробством і кустарним промислом.

У 1859 році в Арцизі налічувалося 157 дворів (1521 житель).

• Маслосирзавод — побудований 1958 року в Арцизі, що випускав щорічно 5 тис. тонн продукції (нині закритий).
• Птахо-м'ясокомбінат з приймальним, відгодівельними, м'ясо-жировим цехами і потужним холодильником.
• Фабрики «Звільнений ткач» і промкомбінату.
• Виноробний завод — радгосп «Комсомолець» довів площу під виноградниками до 860 га і переробляє за добу 1 тис. тонн винограду.
• «Сільгосптехніки» — має свій механізований загін, потужні ремонтні майстерні, базу матеріально-технічного постачання, автопарк.
• «Міжколгоспбуд» — комбікормовий завод, винзавод, маслосирзавод, промкомбінат та побуткомбінат.
• АТП-15118 має в своєму розпорядженні 146 автомашин.
• «Укрводзалізобетон» — завод залізобетонних виробів тресту. Його колектив випускає вироби 50 найменувань − 100 тис. кубометрів збірного залізобетону на рік, а річний обсяг будівельно-монтажних робіт обчислюється 1,5 млн руб. Підприємство успішно освоює випуск спірально-шовних труб діаметром 300 мм. На заводі працює 900 чоловік.

Інтенсифікації виробництва сприяло і злиття у 1973 році двох Арцизьких колгоспів в один — ім. Леніна.

20 лютого 1941 року, напередодні 23-ї річниці Червоної армії, будівництво залізничної гілки, що з'єднала Ізмаїл з Одесою, було завершено (за рішенням радянського уряду 20 серпня 1940 року почалося спорудження 90-кілометрової залізничної лінії Арциз — Ізмаїл).

З 24 вересня 2016 року через Арциз щоденно курсує нічний швидкий пасажирський поїзд «Дунай», який сполучає місто з Одесою, Подільськом, Вінницею, Києвом, Ізмаїлом та Березином тощо.

У 1940 році введено в експлуатацію 76-метровий пальовий міст через річку Когильник.

Центром культурного життя Арциза став районний будинок культури. Тут демонструвалися кінофільми, організувався самодіяльний агітколектів. Тут працювали гуртки політграмоти, атеїстичний лекторій, гуртки художньої самодіяльності — хоровий, драматичний, танцювальний та інших, ансамбль народних інструментів. У січні 1945 року відкрився кінотеатр, придбані два кінопересувки. Діяла агіткультбригада. На обласному огляді художньої самодіяльності в 1947 році колектив Арцизький культармійців зайняв друге місце, а на республіканському — третє.

У приміщенні будинку культури розміщувалася і районна бібліотека. Працювали також бібліотеки в середній школі і парткабінет райкому партії. У їх фондах налічувалося 7845 примірників книг.

Більше тисячі жителів міста беруть активну участь в роботі гуртків художньої самодіяльності та різних студій, створених при районному будинку культури і п'яти клубах.

В парку культури і відпочинку ім. 40-річчя ВЛКСМ споруджений зелений театр на 1000 місць.

Цікаво організовує дозвілля школярів будинок юнацтва, де створено 18 різних гуртків і клубів.

У місті функціонують 2 бібліотеки.

У місті є стадіон.

Про Арциз складено багато віршів і пісень. Одна з них «Здравствуй, Арциз!» (слова Ольги Фоміної, музика Миколи Дімітрова), мабуть, найповніше відображає особливості міста.

• Сергій Басов — український футболіст, захисник ФК «Олександрія».
• Віктор Далгер — німецький інженер, винахідник, підприємець, покровитель мистецтва та науки.
• Джуринський Віталій Олександрович — український бізнесмен.
• Доценко Анатолій Ігорович (1982—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 рр.
• Вільгельм Каппель — німецький селекціонер.
• Платонов Сергій Вікторович (1980—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Бірюкова Ірина Олександрівна — генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України.

За післявоєнний період 710 робітників, колгоспників, представників інтелігенції Арциза були нагороджені орденами і медалями, серед них орденом Леніна:

• Ченцов Ф. М. — залізничник машиніст.
• Городнік В. В.- черговий по депо.
• Норін М. С. — інженер депо.
• Зінчук І. Г. — ревізор руху.
• Івашкін А. А. — приймальник паровозів.
• Бахчеван Д. Г. — бригадир комплексної бригади «Міжколгоспбуду».
• Стоянов З. С. — токар районного об'єднання «Сільгосптехніки».
• Мордвинова М. А. — вчителька Арцизької середньої школи. Удостоєна Ордена Жовтневої Революції.

• Чумаченко Євген Олександрович (1988—2020) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Арциз // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Неофіційний сайт міста Арциз
• Арциз — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• На Одещині впали два Леніни, ще двох демонтували^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Банк даних Державної служби статистики України
• Cities & towns of Ukraine
• Арциз — Енциклопедія Сучасної України
• Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь(рос.)

• Батюшков П. Н. Бессарабия. Историческое описание. СПб., 1992, с. 144.
• Відомості Верховної Ради УРСР. 1957, № 9, с. 135
• Кулінич І. М., Кривець Н. В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. — К.: Наукова думка, 1998.
• Лазарев А. М. Молдавская советская государственность и бессарабський вопрос. Кишинёв, 1974, с. 644.
• Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 26 жовтня 2007 р.). — Одеса, 2007.
• Списки населених місць Російської імперії, т. 3. Бессарабська область. СПб., 1961, с. 22.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974—1985.

• Погода в місті Арциз