Шаленко Валерій Семенович

Валерій Шаленко
	Валерій Шаленко. Львів, жовтень 2015 року.
При народженні	Шаленко Валерій Семенович
Народження	31 липня 1947 ; Сокаль
Смерть	1 липня 2020 (72)
	Львів
Національність	українець
Країна	СРСР → Україна
Жанр	вітраж, графіка, живопис
Навчання	Сімферопольське художнє училище, Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Роки творчості	з 1971 і досі
Вплив	Роман Сельський, Мечислав Павловський
Нагороди	Орден святого архистратига Михаїла (2006)

Вале́рій Семе́нович Шале́нко (31 липня 1947(19470731), Сокаль — 1 липня 2020, Львів) — український художник, вітражист, графік і живописець. Член Спілки художників України, кавалер ордена святого архистратига Михаїла.

Біографія

Валерій Шаленко народився в сім'ї службовця Семена Шаленка (1927—2005) і вчительки Галини Шаленко (1927—1993; в дівоцтві Бородай), уродженців села Жуки. Має молодшу сестру Людмилу (* 1952). 1948 року родина Шаленків переїхала до Жуків, де 1954 року Валерій пішов до першого класу місцевої школи. З наступного року й до 1962-го вчився у Лубенській середній школі № 4, а з 1962-го — у Лубенській середній школі № 1, яку закінчив у 1964-му. У Лубнах відвідував художню студію робітничої молоді (нині Лубенська художня школа), брав уроки у Василя Семенюти. У 1964—1966 роках навчався у Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша на спеціальності «Живопис». 1966 року Валерій Шаленко вступив до Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (спеціальність «Художнє скло») й закінчив його у 1971 році. Наставниками Валерія Шаленка були, зокрема, Роман Сельський (композиція), Теофіл Максисько (живопис), Володимир Овсійчук (кольорознавство) і Яким Запаско (історія українського мистецтва). Природу скла вивчав у видатного склодува Мечислава Павловського. Дипломною роботою Шаленка був вітраж «Українське мистецтво», який міститься у другому корпусі Львівського національного музею (вулиця Драгоманова, 42).

У 1971—1972 роках Валерій Шаленко працював у Львівських реставраційних майстернях Державного історико-архітектурного заповідника, з 1976 — по 2000 рік — у Львівському виробничому художньо-оформлювальному комбінаті. З 2002 по 2011 рік викладав композицію і живопис у Львівському художньому училищі імені Івана Труша (монументальний відділ). 1989 року вступив до Національної спілки художників України. З 2001 року очолює секцію монументального мистецтва цієї спілки. У 2006 році нагороджений орденом Архангела Михаїла УПЦ КП.

З 1966-го живе у Львові. 1977 року одружився з Тетяною Шаленко (* 1960; в дівоцтві Іванчук), за фахом хормейстер-бандуристка. Нині працює керівником капели хлопців-бандуристів «Гамалія». Очолює обласну організацію Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. У подружжя є дочка Ярина (* 1987).

Творчість

Від часу закінчення інституту Шаленко постійно працює в жанрі монументального мистецтва. Виконує вітражі у класичній техніці (свинцева спайка, розпис керамічними фарбами, випал у муфельній печі). Сам робить ескізи, картони та виконує у матеріалі. Більшість робіт — фігурні композиції. Головні роботи містяться в різноманітних закладах та сакральних спорудах міст України: Валерій Шаленко виконав вітражі для Львівського автовокзалу, Другого поліклінічного відділення 1-Ї міської клінічної лікарні (вулиця Мазепи), Львівського зооветеринарного інституту, львівської філії Національного банку України, Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» та інших організацій і установ.

Окремим великим періодом у творчості Шаленка є вітражі для сакральних споруд. Це, зокрема, церква святих Ольги і Єлизавети (Львів), церква Святого Андрія Первозваного (Львів), церква Матері Божої Пресвятої Богородиці — Володарки України (Львів, вулиця Новознесенська), монастир Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії (Львів, вулиця Пасічна), церкви в селах Кавське, Кабарівці, Шевченкове (уточнити район!) і Віжомля.

За сім вітражів, створених для церкви в останньому зі згаданих сіл, 2006 року з ініціативи Патріарха Філарета Валерій Шаленко був нагороджений орденом святого архистратига Михаїла УПЦ КП.

Окрім вітражів, митець працює у графіці та живописі. До 200-ліття Тараса Шевченка він створив цикл робіт «Навколо Тараса» (20 композицій) за спогадами сучасників Шевченка. Цей цикл експонувався на ювілейній виставці у Львівському палаці мистецтв.

Малярські та графічні роботи Шаленка містяться у приватних колекціях у Канаді, Греції, Чехії та Україні.

Валерій Шаленко — незмінний учасник щорічних виставок «Весняний сезон» та «Осінній сезон», які відбуваються під егідою Клубу українських митців.

Шаленко — автор численних мистецтвознавчих публікацій у наукових виданнях, зокрема про традиції і новаторство львівського вітражиста Петра Холодного.

Список вітражів

Львівська обласна бібліотека для дітей — вітраж для вікон сходового майданчика, 1975 рік
Декоративні вітражі для Національного банку м. Львова, 1987
8 вітражів для храму св. Ольги та Єлисавети, 1992—1993
Вітражі для храму с. Кабаринці, 1993
4 вітражі для автокефального храму св. Андрія Первозваного, 1994—1995
Вітраж для храму св. Параскеви с. Шевченкове Івано-Франківської обл. 1996
4 вітражі для каплиці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, Львів, 2000—2001
10 вітражів для храму св. Івана Хрестителя с. Віжомлі, Яворівського р-ну, Львівської обл., 2005—2009:

— «Хрещення України-Руси», 2,5 м х 4 м

— «Бог Отець», «Бог Син», «Святий дух», 2 м х 4 м

— «Різдво Христове», 2,5 м х 4 м

— «Сходження в пекло», 2,5 м х 4,5 м

— «Воскресіння», 2,5 м х 4 м

— «Усікновіння голови Івана Хрестителя», 2,5 м х 4 м

— «Св. Борис», «Св. Гліб» 1 м х 0,60 м

9. Комплекс вітражів для меморіального музею Івана Франка (Нагуєвичі, Львівська обл.), 2004—2005:

— «Франко і Галичина», 2 м х 5 м

— «Захар Беркут», 2 м.х 5 м

— «Гуцульська сім'я», 2 м х 5 м

— «Мойсей», 2 м х 5 м

10. 14 вітражів (дванадцять апостолів, митрополит Андрей Шептицький і патріарх Йосиф Сліпий) для храму Матері Божої Богородиці Володарки України Львова. Кожен вітраж 1 м х 5 м, 2008—2014
11. Два вітражі для музею визвольних змагань, 2011—2012:

— «Історія України» 4 м х 2 м

— «Гімн України на тлі історичних подій» 4 м х 2 м

12. Три вітражі для готелю «Гофман» (Чехія, Прага), 1,5 м х 1 м

Список окремих малярських і графічних творів

«Ранок», 1972, папір, фломастер, 21 см х 29 см
«Щаслива», 1972, папір, туш, 17х27
«Автопортрет», 1975, папір, олівець, 25х38
«Дискусія», 1975, папір, олівець, 38х25
«Майстрова», 1975, папір, акварель, 35х29,5
«Баяніст», 1976, папір, вугіль, 29х20
«Старий за мольбертом», 1976, папір, олівець, 38х25
«Пора розпинати», 1976, папір, олівець, 38х25
«Трибун», 1978, папір, акварель, 38х25
«Портрет Олега Лишеги», 1978, полотно, олія, 70х50
«Портрет Володимира Богуна», 1978, папір, акварель, 62х26,5
«Чекання», 1980-ті, папір, акварель, 28х36
«Очікування грому. Портрет молодого Волта Вітмена», 1980, папір, туш, акварель, 38х25
«Відьма і чорт» (ілюстрація до твору Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом»), 1982, туш, перо, 25х37
«Вихідний день», 1982, папір, олівець, акварель, 19,5х32
«Синій портрет», 1984, картон, олія, 39х56,5
«Різдво у Львові», 1985, папір, акварель, 38х25
«Сільське гуляння», 1985, полотно, олія, 40х70
«Улюблене місто», 1985, папір, акварель, 20х30
«День», 1985, папір, акварель, 36х23
«День у Львові», 1985, папір, акварель, 24х32
«Розмова жінок», 1985, папір, акварель, 15х20
«Серпень», 1986, папір, акварель, 24х46
«Портрет львів'янки», 1988, папір, акварель, 31,4х30,8
«Портрет Василя Польового», 1989, папір, олівець, 30х20
«Тарас Шевченко у Брюллова» (ілюстрація до твору «Щоденник художника Мокрицького»), 1989, папір, олівець, 30х12,5
«Звуки ночі», 1989, папір, акварель, 32х24
«Щаслива», 1989, папір, акварель, 27х40
«Свята», 1990-ті, папір, олівець, 30х20
«Солом'яний капелюх», 1990, папір, акварель, 36х23
«Емігрантка», 1990, акварель, кольорова туш, 36,5х26,5
«Колють свиню в Семенівці», 1991, папір, олівець, акварель, 30х21
«Автопортрет у капелюсі», 1994, папір, акварель, 36х23
«Скоро літо», 1995, папір, акварель, 43х28,5
«Трамвай», 1995, папір, акварель, 31х23
«Весна», 1998, папір, акварель, 24х32
«Молитва», 1998, папір, акварель, 24х32
«У парку», 2000, папір, акварель, 48х35,3
«Автопортрети», 2000, папір, акварель, 36х48
«Розмова», 2000, папір, акварель, 33х60
«Згадуючи Гоголя», 2005, полотно, олія, 85х65
«Дорога в Щирець», 2005, полотно, олія, 63,5х78
«Ніч у Львові», 2005, папір, акварель, 36х24
«Буря», 2005, папір, акварель, 41,5х35
«Гуляння в палаці», 2006, полотно, олія, 95х70
«Львівський полудень», 2007, папір, олівець, акварель, 36х25
«Свята вечеря», 2011, полотно, олія, 60х50

Мистецтвознавчі праці

Валерій Шаленко. «Вітражі Петра Холодного в Успенській церкві м. Львова». С. 211
Валерій Шаленко. «Історія релігій в Україні» — матеріали IХ Міжнародної конференції 11-13 травня 1999 року, книга II (Н-Я). — Львів: «Логос», 1999
Валерій Шаленко. «Вітраж – це рух кольору і світла» (с. 42) // часопис «Є», 2004, № 3
Валерій Шаленко. «Вітражі: симфонія світла» (с. 34) // часопис «Є», 2007, № 3

Персональні виставки

2009 — виставка «ЛИШЕГАШАЛЕНКО», де були представлені графічні та живописні твори.
2015, березень — виставка «Навколо Тараса» у Львівському палаці мистецтв
2015, червень — виставка «Навколо Тараса» у самбірському музеї «Бойківщина»
2015, жовтень — виставка «Навколо Тараса» в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві

Література

Валерій Шаленко. Малярство, графіка, вітраж. — К.: Поліграфічна фірма «Оранта» Львів — Київ, 2011, 104 стор. Упорядники Тетяна Шаленко і Андрій Кісь. Передслово Андрія Кіся, передмова Олега Лишеги. УДК 75+76+748.5(477.73).

Примітки

Джерела

Галина Стельмащук. «Штрих до портрета майстра вітражу» (с. 126) // «Львівська академія мистецтв» — альманах, мистецький науково-популярний ілюстрований щорічник, 1994
Володимир Радомський. «Вітражі Валерія Шаленка» // газета «Високий замок», 23.04.1997, № 64
Володимир Радомський. «Вітражі Валерія Шаленка» (с. 145) // журнал «Сучасність», 1998, № 3
Галина Стельмащук. «Поруйновані святині відроджуються» // журнал «Наше життя» (США), 1998, № 12
Галина Стельмащук. «Художнє скло» (с. 6) // журнал «Щовипадник мистецького життя». — Львів: науково-виробнича фірма «Українські технології», 1998
Галина Стельмащук. «Святість кольорового скла» // газета «Тиждень», 26.12.1997, № 52
Юлія Сенишин. «Історія сонця у шклі» // газета «Високий замок», 04.07.1998, № 113
Кость Присяжний. «Світовидні заслони Валерія Шаленка» (с. 48) // часопис «Є», 2003, № 3
Наталя Дудко. «Митці, яких об'єднує сонце» // газета «Ратуша», 25.06.2009, № 23
Інна Корчук. «Розгерметизація творчості Валерія Шаленка» // газета «Високий замок» 31.08.2011, № 157
Роксоляна Загайська. «Школа мистецтв на Снопківській» (с. 302) // Ігор Мельник. «Галицьке передмістя». — Львів: видавництво «Апріорі», 2012
Олег Лишега. «Давні автографи» (с. 103), «Коридор із дверима завбільшки з око» (с. 105) // книжка «Старе золото». — Львів: ЛА «Піраміда», 2015

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.