Вулиця Пасічна (Львів)

Па́січна — вулиця у Личаківському районі Львова. Простягається від вулиці Личаківської до перехрестя вулиць Зеленої та Луганської. Вулиця розташована у місцевостях Ялівець, Майорівка, Пасіки.

Вулиця Пасічна
Львів
Вулиця Пасічна
Вулиця Пасічна
Місцевість Ялівець, Майорівка, Пасіки
Район Личаківський, Сихівський
Назва на честь місцевості Пасіки
Загальні відомості
Протяжність 4 600 м.
Координати початку 49°50′09″ пн. ш. 24°04′06″ сх. д.
Координати кінця 49°48′24″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д.
Поштові індекси 79028[1], 79032[2], 79035[3], 79038[4], 79055[5]
Транспорт
Автобуси № 40, 47; приміський — 138[6]
Трамваї № 2[6]
Маршрутні таксі № 19, 23, 27[6]
Зупинки громадського транспорту «вул. Пасічна», «вул. Таджицька», «Ліцей Героїв Крут», «Майорівка», «вул. Ярошинської», «вул. Лисеницька», «Коледж», «вул. Пимоненка», «вул. Пирогівка», «Фабрика „Трембіта“», «Модем»[6]
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—175
Архітектурні пам'ятки № 36
Пам'ятники Пагорб слави
Храми церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
Навчальні заклади Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка»
Медичні заклади Центр стоматологічної імплантації та протезування «ММ»
Поштові відділення ВПЗ № 28 (вул. Зелена, 204а)[1],
ВПЗ № 32 (вул. Пасічна, 102)[2],
ВПЗ № 35 (вул. Дністерська, 12)[3]
ВПЗ № 38 (вул. Пасічна, 43)[4],
ВПЗ № 55 (вул. Ярошинської, 2)[5]
Забудова промислова, одно-двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна 1950-х, сучасна двоповерхова
Парки Личаківський, лісопарк Погулянка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Пасічна у Вікісховищі

Історія

Назву отримала від пасік, закладених тут львівськими передміщанами у XVI столітті. Місцевість звалась «Пасіками» ще до появи вулиці. Офіційну назву «Пасічна дорога» вулиця отримала у 1871 році. Тоді вона простягалась до місця, де нині перехрестя із вулицею Медової Печери. За часів німецької окупації, у січні 1943 року перейменовано на «Острінґ» із долученням другої ділянки, що прямує до нинішньої вулиці Зеленої. У липні 1944 року обидві ділянки знову отримали різні назви «Пйонтаків» і «Пасічна» відповідно. 1946 року об'єднано в одну вулицю[7]. Ще у 1950-х роках вона була у 4-5 разів вужча і вимощена ламаним каменем[8]. 1964 року стала «проспектом Ленінського Комсомолу». Назву вулиця «Пасічна» повернено 1990 року[7].

Забудова

1924 року під номером 36 споруджено віллу у «дворковому» стилі для родини Штельцерів. Архітектор Т. Шнайдер[9]. З міжвоєнного періоду походить також цегляна водонапірна вежа, збудована 1933 року за проектом Вітольда Мінкевича. Задумана архітектором також як точка огляду місцевості туристами — має зручні сходи та оглядовий майданчик[10]. У найнижчій точці вулиці, приблизно напроти 90-х номерів ще у 1950-х роках існувала капличка, зовнішній вигляд і інтер'єр якої зафіксував фотограф Юліан Дорош[8].

1952 року на місці поховань солдатів російської армії часів першої світової війни споруджено меморіальний комплекс «Пагорб Слави». Архітектори Андрій Натальченко, Генріх Швецький-Вінецький, Іван Персіков. Скульптори Михайло Лисенко і Василь Форостецький. 1960 року тут перепоховано радянського розвідника-диверсанта Миколу Кузнєцова. Надгробок виконано за проєктом архітектора Михайла Федика і скульптора Валентина Подольського. Поруч із меморіалом у переобладнаному будинку школи відкрито музей «Пагорб Слави». Відкриття приурочене до 40-ліття приєднання Західної України до Радянського Союзу[11].

Близько 1957 року відбулася перша хвиля забудови вулиці малоповерховими житловими будинками за проєктами Генріха Швецького-Вінецького і Людмили Нівіної[12]. Масове будівництво багатоповерхового житла почалось у 1962—1963 роках (архітектори Олег Радомський, Любомир Королишин)[13]. 1970 року було розроблено проєкт детального планування центральної частини Львова, котрий виходив з прогнозу про зростання населення Львова станом на 2010 рік до 1 млн мешканців. Проєкт передбачав втілення ідеї «Поліцентричної системи центру міста» (автор концепції Ярослав Новаківський). Згідно з концепцією на перехресті нинішньої Пасічної із вулицею Личаківською планувався додатковий «підцентр» з серією громадських споруд[14]. Ідею не реалізовано.

Під № 36 — колишня вілла Штельцерів. Нині тут міститься Центр стоматологічної імплантації та протезування «ММ». Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2176-м[15].

Під № 87 розташована будівля техніко-економічного фахового коледжу НУ «Львівська політехніка». За цією ж адресою розташований басейн «Водан».

В роки незалежності споруджено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (архітектор В. Смерека)[16], ведеться будівництво православної церкви за проєктом Олександра Матвіїва[17].

Навпроти будинку № 169 на вул. Пасічній збудують нову церкву з каплицею і дзвіницею. Відповідні містобудівні умови і обмеження отримала парафія святої великомучениці Катерини ПЦУ у Сихівському районі. Нову церкву збудують на земельній ділянці площею 0,1025 га, яку Парафія отримала ще у 2018 році. Згідно містобудівної документації, висота дзвіниці церкви матиме не вище 21,75 м, купол церкви — 17,15 м, а сама церква — 13,45 м. Загалом церква вміщатиме 150 парафіян[18].

Транспорт

у 1940 році ділянка трамвайної колії до станції Личаків була демонтована і розворотне кільце влаштовано на перехресті з сучасною вулицею Пасічною. У 1969 році розворотне кільце було облаштоване у Личаківському парку. На вулиці Пасічній розташоване розворотне кільце та кінцева зупинка трамвайного маршруту № 2 (станом на грудень 2021 року).

Також вулиця Пасічна має чимало автобусних маршрутів, відповідно до нової транспортної схеми, яка була запроваджена у Львові у 2012 році тут проходять маршрутні таксі № 15, 19, 23, 24, 27, 40, 44, 47-А, 50[19]. Станом на грудень 2021 року вулицею курсують автобуси № 40, 47, маршрутні таксі № 19, 23, 27, а також автобус приміського сполучення — № 138[6].

Меморіали, пам'ятники

На розі вулиць Личаківської та Пасічної розташовано пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення — Личаківський парк. Трошки вище вулиці розташовано військовий меморіал Пагорб Слави, де поховано вояків російської армії, що загинули у битвах першої світової війни 1914—1915 років або померли від ран у львівських шпиталях, а також декілька тисяч радянських вояків, що брали участь у боях за Львів з німецькими військами у 1944 році під час радянсько-німецької війни. 1971 року на розі з вулицею Пересади встановлено пам'ятник першому секретареві ЦК ЛКСМ Західної України Василеві Пересаді, роботи скульптора Якова Чайки та архітектора Володимира Блюсюка[20], демонтований на початку 1990-х років[21].

Галерея
  • Ділянка Пасічної біля вулиці Зеленої
  • Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
  • Вхід до «Пагорба Слави»
  • Колишня вілла Штельцерів

Див. також

Примітки
  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—28. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 грудня 2021.
  2. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—32. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 грудня 2021.
  3. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—35. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 грудня 2021.
  4. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—38. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 грудня 2021.
  5. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—55. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 грудня 2021.
  6. Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 16 грудня 2021.
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 46.
  8. Галицька брама. — 2006. — № 7—8 (139—140). — С. 23.
  9. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 228. — ISBN 83-197748-4-8. (пол.)
  10. Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 71—72. — ISBN 83-905682-7-6. (пол.)
  11. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 202—204.
  12. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 198.
  13. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 230.
  14. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 214.
  15. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 16 грудня 2021.
  16. Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 379. — ISBN 966-7022-09-9.
  17. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 686, 687. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  18. Родак К. (12 лютого 2021). Мерія дозволила будівництво нової церкви на вул. Пасічній у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 12 лютого 2021.
  19. Марта Кривецька (8 грудня 2011). Транспортна схема у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 16 грудня 2021.
  20. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 313. (рос.)
  21. Наталія Данилів (31 грудня 2015). 7 радянських пам'ятників Львова, які уже не існують. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 26 жовтня 2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.