Шалимівка
Шалимі́вка — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 32 осіб. Орган місцевого самоврядування — Середино-Будська міська рада.
| село Шалимівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Сумська область |
| Район/міськрада | Шосткинський район, м. Середина-Буда |
| Рада | Середино-Будська міська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 32 |
| Поштовий індекс | 41000 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°07′38″ пн. ш. 33°59′27″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
173 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41000, Сумська обл., Середино-Будський р-н, м. Середина-Буда, вул. Вокзальна, 5 |
| Карта | |
  Шалимівка | |
 Шалимівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
Село Шалимівка знаходиться на правому березі річки Знобівка, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Рожковичі, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Ромашкове. Поруч проходить залізниця, зупинний пункт Шалимівка за 1,5 км.
Назва
Свою назву Шалимівка запозичила від прізвища братів Шалімових - Федора, Якима та Івана.
Історія
За переказами, записаними в ході Генерального слідства про маєтності Ніжинського полку 1729-1730 рр., початок заснуванню Шалимівкі поклав млин, який в 1672-1687 рр. побудували на річці Знобівка священик села Галичья Севського повіту і житель села Ситного того ж повіту Гавриїл Збій. Через кілька років після закінчення будівництва млина вони продали її козаку з Середини-Буди Михайлу Левонову, який поселив поряд з нею хутір, а потім продав його разом з млином дворянам міста Севська - братам Федору, Якиму та Івану Шалімовим.
Через якийсь час брати Шалімови перепродали млин з хутором Івану Мазепі «і вже при ньому на місці хутора була поселена слобідка Шалимівка, до якої була приєднана частина земель Порохоні, Середини-Буди і Ромашкова».
Після втечі Івана Мазепи Шалимівка була включена до складу Ямпільської волості і 9 липня 1709 надана разом з нею сподвижникові Петра Великого генерал-фельдмаршалу А.Д. Меньшикову. На той час вона була невеликим населеним пунктом, і в 1723 році нараховувала 2 «ґрунтових» і 4 «убогих» двори.
У володінні Меньшикова Шалимівка перебувала до 8 квітня 1728 року, після чого була «відписана Його Імператорській Величності». 11 липня 1740 імператриця Анна Іоанівна звеліла організувати в Україні кінний завод і передала йому в повне ведення раніше приналежні князю Меньшикову «міста Батурин і Ямпіль, з усіма до них закріпленими містечками, слободами, селами». Серед них, ймовірно, була і Шалимівка. Проте точних вказівок на це ми не знайшли.
Після ліквідації кінного заводу Шалимівка була повернута її Імператорській Величності і 10 листопада 1764 року надана нею разом з іншими населеними пунктами Ямпільської волості у вічне і спадкове володіння дійсному таємному раднику Івану Івановичу Неплюєву «за його довготривалу і бездоганну службу, а особливо за вчинене їм в Оренбурзі знатне прирощення державних доходів».
У володінні І.І. Неплюєва Шалимівка перебувала до його смерті, яка настала 11 листопада 1773 року, після чого перейшла у спадок до його сина - таємного радника і сенатора Миколи Івановича Неплюєва (12.05.1731 - 24.05.1784). На момент опису Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781 рр.) за ним у Шалимівці значилося 12 дворів, 12 хат і 3 бездворові хати. У них проживали 16 обивателів зі своїми сім'ями, більшість з яких займалися сільським господарством, вирощуванням конопель, зернових та інших сільськогосподарських культур.
Після смерті Н.І. Неплюєва Шалимівку успадкував його старший син - таємний радник Іван Миколайович Неплюєв (26.03.1750 - 6.07.1823), а після нього його син - полковник Іван Іванович Неплюєв.
26 жовтня 1858 році І.І. Неплюєв помер. Після його смерті Шалимівка перейшла у спадок до його сина - таємного радника Миколи Івановича Неплюєва (30.10.1825 - 17.01.1890), предводителя дворянства Чернігівської губернії з 1872 по 1890 рр. а від нього - до його сина Миколи Миколайовича Неплюєва (11.09.1851 - 21.01.1908), відомому громадського і релігійного діяча Росії, автора понад тридцять окремо виданих праць богословського, релігійно-публіцистичного та педагогічного напрямків, які увійшли до 5 - томника «Повне зібрання творів» Неплюєва (СПб., 1901-1908).
Наприкінці XIX століття Микола Миколайович організував у селі Воздвиженське Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині - Ямпільського району Сумської області) Хрестовоздвиженське православне трудове братство, а 29 грудня 1901 року подарував йому велику частину свого нерухомого майна, в тому числі 16435 десятин землі, серед яких, ймовірно, були і землі Шалимівки.
На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. в Шалимівці функціонувала дерев'яна православна церква, яка була зведена не пізніше 1750 року. Однак вона проіснувала недовго і до кінця XVIII століття була закрита.