Севськ
Севськ (раніше — Сівськ[1][2], рос. Севск, рос. дореф. Сѣвскъ) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Севського району Брянської області. Знаходиться на території історичної області Сіверщина.
| місто Севськ | |||
|---|---|---|---|
| Севск | |||
| |||
 | |||
  | |||
| Розташування міста Севськ | |||
| Країна |  Росія | ||
| Суб'єкт Російської Федерації | Брянська область | ||
| Муніципальний район | Севський район | ||
| Код ЗКАТУ: | 15248501 | ||
| Код ЗКТМО: | 15648101001 | ||
| Основні дані | |||
| Час заснування | 1146 | ||
| Статус міста | 1778 | ||
| Населення | 7 495 осіб (2008) | ||
| Поштовий індекс | 242440 | ||
| Телефонний код | +7 48356 | ||
| Географічні координати: | 52°09′00″ пн. ш. 34°29′38″ сх. д. | ||
| Часовий пояс | +3, влітку +4 | ||
| Водойма | річка Сев | ||
| Найближча залізнична станція | Євдокимовка | ||
| Відстань | |||
| До залізничної станції: | 29 км | ||
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
124 | ||
|
| |||
|
| |||
_(1781).png.webp)
Населення міста становить 7 495 осіб (2008; 7 660 в 2002, 7,8 тис. 1989, 7,2 тис. в 1970, 6,2 тис. в 1959, 6,9 в 1939).
Географія
Місто розташоване на річці Сев, лівій притоці Нерусси, басейн Десни. В межах міста в Сев впадають також його ліві притоки Сосниця та Мариця.
Походження назви
В старій українській літературі назва міста часто писалася як Сівськ (див. наприклад «Літопис Самовидця»[3]). Назва міста пов'язана з річкою Сев (Сів), хоча місцеві легенди оповідають, що спочатку місто називалося Сіверськ, бо заснували його сіверяни.
Історія
Місто є одним з найдавніших у Русі. Археологічні дослідження свідчать про раннє заселення території. Вперше Севськ згадується в Воскресеновському та Іпатіївському літописах 1146 року. Тоді він входив до складу Чернігово-Сіверської землі. Протягом 200 наступних років Севськ є прикордонною фортецею Московської держави. За правління Івана Грозного місто було ще більше укріплене. В середині XVI століття місто почало розвиватись як торговий пост, в кінці століття тут вже чеканились свої монети. В XVIII столітті місто поступово перетворюється з фортеці в цивільне місто. Було отримано герб та генеральний план забудови. 1687 року в Севську було страчено на горло гетьманича Григорія Самойловича (сина Івана Самойловича). Місто входило до складу Севської провінції (1708) Київської губернії, з 1727 року в Бєлгородській губернії як центр Севської провінції. Статус міста було отримано в 1778 році, зразу стає центром Севського повіту Орловської губернії, прийнято новий план забудови. Жителі займались землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. 1909 в місті відкрите училище.
Економіка
В місті працюють заводи консервний, маслоробний та хлібний, м'ясокомбінат.
Видатні місця
- Краєзнавчий музей зі скелетом мамонтеняти, знайденого тут.
Відомі люди
- Петровський Іван Георгійович — радянський математик, ректор МДУ.
Примітки
- Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
- Літопис Самовидця. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 124, 147.
Джерела
- Siewsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 604. (пол.) — S. 604. (пол.)