Шапарівка
Шапарі́вка — село в Україні, в Білокуракинській селищній територіальній громаді Білокуракинського району Луганської області.
| село Шапарівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Білокуракинський |
| Рада | Білокуракинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | у 1756 р. |
| Населення | 481[1] |
| Площа | 5,94 км² |
| Густота населення | 80,98 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92251 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°29′43″ пн. ш. 38°51′09″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
86 м |
| Водойми | р. Козинка |
| Відстань до районного центру |
9 км |
| Найближча залізнична станція | Білокуракине |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92250 Луганська область, Білокуракинський район, село Лизине. |
| Карта | |
  Шапарівка | |
 Шапарівка | |
| Мапа | |
| |
Площа села 371,5 га.[2]
Історія
Село засноване 1756. Існує декілька версій виникнення назви[2]. Одна з них виводить назву села від поміщика Шапаріна. Інша стверджує, що назва Шапарівка походить від діалектного Шафарівка. В старі часи управителів називали шафаром, а в селі (Шафарівці) знаходилась його садиба. За третьою версією навколишні ліси були багаті на звіра, тому мешканці села були знаними шапкарями. Хутряні головні убори вони шили для всього двору князя Куракіна. Отже і село отримало назву Шапкарівка.
З 1917 — у складі УНР. З квітня 1918 — частина Гетьманату Павла Скоропадського. З 1920 — стабільний комуністичний режим.
Голодомор
Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі убито голодом 50 осіб[3].
Однак ця цифра применшена, якщо зважити на масовий характер голодування. Про це свідчить «Інформація про скрутне продовольче становище в окремих селах Новопсковського району», укладена 4 березня 1933 чиновником Жгунцовим. У документі зазначено: у Шапарському з 212 колгоспних і 18 одноосібних господарств 190 (або 82,6 %) зовсім не мали продовольства. За приблизними даними, близько 500 чоловік опухли від голоду. Тільки за два місяці 1933 — січень і лютий — голодом були вбиті 74 особи. Більше половини з них становили діти до 10 років. Загальна кількість жертв у Шапарівці — не менша 810 чоловік. Також у документі відзначалося, що комуністи силували людей їсти різні сурогати: «частина колгоспників почала харчуватись кішками, собаками, різним падлом». Рекорд — у лютому 1933: з'їли 12 померлих коней. Також у селі зафіксовано випадки канібалізму. Зі спецповідомлення про випадок людожерства в с. Шапарському (тепер Білокуракинського району Луганської області). 21 лютого 1933 р.:
«20 лютого цього року о 4 годині дня громадянка села Шапарське Новопсковського району Хрипун Домнизія Василівна разом зі своєю дочкою Хрипун Улитою зарізали ножем восьмирічну дівчинку, доньку Домнизії, меншу сестру Улити, у якої вирізали серце й печінку й положили варити в казан для споживання. Громадянка Хрипун Улита заарештована. А Хрипун Домнизію не змогли вивести з хати, оскільки остання зовсім опухла з голоду».[4]
Друга світова війна
У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 24 січня 1943 року бійці 267 стрілецької дивізії вийшли на рубіж Шапарівка — Олексіївка — Нещеретове (Нещеретівка)[5].
Населення
Населення становить 429 осіб, 169 дворів.
1804 року в селі по обидва береги річки Козинки налічувалось 36 дворів, на хуторі Кризькому по правому березі Козинки — 8 дворів[6]. 1885 року в колишньому державному селі Білокуракинської волості Старобільського повіту мешкало 844 особи, було 127 дворових господарства[7]. У 1914 році на хуторі проживало 1238 осіб[8].
Вулиці
У селі існують вулиці: Зарічна, Іванова Олега, Молодіжна, Пушкіна, провулок Шкільний.
Економіка
На розпайованих землях господарює СТОВ Агрофірма Зоря, близько 290 працюючих. Виготовлення м'яса, сумішей для годівлі тварин, вовни, хлібобулочні вироби.
Транспорт
Село розташоване за 12 км від районного центру, з яким пов'язано асфальтованою дорогою, і за 15 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].
Культура
Станом на 2013 рік в Шапарській загальноосвітній неповній школі навчається 42 учнів в 8 класах, кількість персоналу становить 15 чоловік, директор Нізійова Наталія Анатоліївна[9].
Церква
Свято-Пантелеймонівський храм. Станом на 2016 рік настоятелем храму служить ієрей Володимир Білієнко[10].
Див. також
Примітки
- За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. Архівовано 15 квітня 2014 у Wayback Machine. — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
- Спецповідомлення про випадок людожерства в с. Шапарському Ново-Псковського району. 21 лютого 1933 р.
- (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-Россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
- (рос.) Экономические примечания на Старобельский уезд, 1804 / Сост. С. А. Сычева. – Х., 2008. – 168 с.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
- Шапарська загальноосвітня школа І — ІІ ступенів Білокуракинської районної ради Луганської області. Інформаційна система управління освітою. Луганська область.
- (рос.) Белокуракинское благочиние — Северодонецка епархия Украинской Православной Церкви Московского Патриархата.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.