Шарлотта Ремплінґ

Дочка військовика, що став одним із командувачів НАТО, Ремплінг училася в елітних навчальних закладах Англії та Франції. Почавши кар'єру манекенниці, дебютувала в кіно 1965 епізодичною роллю. Вже наступного року Ремплінг звернула на себе увагу в чорній комедії «Дівча Джорджі», а в 1969 зіграла у Лукіно Вісконті в картині «Загибель богів».

На початку 1970-х років за Ремплінг закріпилося амплуа плотських, сексуальних, часто збочених жінок. Такими були її ролі в італійських фільмах «Прощай, жорстокий брат» (1971, за п'єсою Джона Форда «Шкода, що вона повія») і «Нічний портьє» (1974, режисер Ліліана Кавані). Фільм «Нічний портьє» про садомазохістський роман між есесівцем і в'язнем концтабору викликав скандал і приніс актрисі міжнародну популярність. У 1975 вона зіграла в екранізації роману Раймонда Чандлера «Прощай, кохана», того ж року знялася в головній ролі у фільмі Адріано Челентано «Юппі-Ду». У 1978 вийшла заміж за французького композитора Жан Мішеля Жарра.

Серед найкращих ролей — роботи в комедії Вуді Аллена «Спогад про „Зоряний пил“» (1980) і в судовій драмі Сіднея Люмета «Вердикт» (1982). Ремплінг багато знімалася у Франції, зокрема у Іва Буассе в «Бузковому таксі» (1977) і у Клода Лелуша (1984). У чорній комедії Наґіси Осіми «Макс, моя любов» (Франція, 1985) зіграла дружину дипломата, що бере в коханці шимпанзе. У 1987 знялася в невеликій ролі у Алана Паркера у фільмі «Ангельське серце», в 1988 — в картині Девіда Гейра «Париж вночі» (Paris by Night). У 1990-і роки Ремплінг в кіно знімалася мало. У 1997 вона зіграла в екранізації романа Генрі Джеймса «Крила голубки».

• Charlotte Rampling Website — a Fanpage dedicated to CR
• Charlotte Rampling на сайті IMDb (англ.)
• MacKenzie, Suzie (16 серпня 2003). A time for happiness. London: The Guardian. Процитовано 23 жовтня 2006.
• The ice queen thaws. The Sydney Morning Herald. 22 грудня 2006.