Шаямала Ґопалан

Шаямала Ґопалан (7 грудня 1938 — 11 лютого 2009) — американська науковиця, що працювала у сфері біомедицини, народилася в Британській Індії. Її робота з виділення та характеризації гена рецептора прогестерону стимулювала поступ в біології та онкології молочної залози.

Шаямала Ґопалан
Народилася 7 квітня 1938(1938-04-07)
Ченнаї, Британська Індія
Померла 11 лютого 2009(2009-02-11)[1] (70 років)
Окленд, Каліфорнія, США
·колоректальний рак[1]
Національність Tamil Americand[2] і індійці у СШАd[2]
Діяльність біолог, медичний дослідник, активістка за громадянські права
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі) і Lady Irwin Colleged[3]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі), Національна лабораторія ім. Лоуренса в Берклі[1], Університет Макгілла[1], Lady Davis Institute for Medical Researchd, Університет Вісконсин-Медісон і Іллінойський університет
Батько P. V. Gopaland
Родичі Тоні Вестd, Даґлас Емгофф і Sharada Balachandran Orihuelad[4]
У шлюбі з Дональд Дж. Гаррісd
Діти Камала Гарріс[1] і Мая Гарріс[1]

Вона була матір'ю віцепрезидентки США Камали Гарріс та Маї Гарріс, юристки та політичної оглядачки[5].

Раннє життя та освіта

Шаямала народилася 7 грудня 1938 року в Мадрасі, провінція Мадрас, Британська Індія (зараз Ченнаї, Тамілнад, Індія) в сім'ї Раджами Ґопалан та державного службовця П. В. Ґопалана. Її батьки походили з двох сіл поблизу міста Маннарґуді в штаті Мадрас[6]. За даними The Los Angeles Times, «Ґопалан був тамільським брахманом, частиною привілейованої еліти давньої індуїстської кастової ієрархії». Його шлюб з Раджам був шлюбом за домовленістю. Однак за словами брата Шаямали, Балачандрана, їхні батьки були відкритими та прогресивно підходили до виховання дітей. Ґопалан розпочав своє професійне життя як стенограф, просуваючись по службі, він переїжджав з сім'єю кожні декілька років. Сім'я жила в Ченнаї, Нью-Делі, Мумбаї та Колкаті. Шаямала талановито співала, займалася карнатичною музикою та в підлітковому віці навіть виграла національний музичний конкурс.

Шаямала пішла до школи Мадраської асоціації, Мандір Марґ (нині входить до Делійської асоціації тамільських шкіл), для складання іспиту для отримання вищої середньої освіти (1955)[7], а потім навчалася на бакалавра в галузі житлової економіки в коледжі леді Ірвін, провідному жіночому коледжі в Індії. Її батько вважав, що предмети, що дають навички, які вважаються корисними в домашньому господарстві, не відповідали її здібностям; її мати очікувала, що діти здобуватимуть кар'єру в галузі медицини, інженерії чи юриспруденції[6]. 1958 року, у віці 19 років, Шаямала подала заявку на магістерську програму з питань харчування та ендокринології в університет Каліфорнії (Берклі), і була прийнята. Її батьки використали частину своїх заощаджень, щоб оплатити її навчання та харчування протягом першого року. Не маючи вдома телефонної лінії, вони спілкувалися з нею після її прибуття до США за допомогою аерограм. 1964 року вона здобула ступінь доктора філософії з питань харчування та ендокринології в університеті Берклі. Темою дисертація Шаямали, керівником якої був Річард Л. Лайман[8], було Виділення та очищення інгібітора трипсину із цільнозернового борошна[9].

Кар'єра

Шаямала проводила наукову роботу в лабораторії досліджень зоології та раку університету Берклі. Вона досліджувала рак молочної залози в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн та Університеті Вісконсину. Шаямала 16 років працювала в Інституті медичних досліджень Леді Девіс та медичному факультеті Університету Макгілла. Вона була рецензентом у Національному інституті охорони здоров'я та членкинею групи Федерального консультативного комітету. Вона також працювала в Спеціальній комісії президента з питань раку молочної залози. Шаямала була керівником десятків студентів у своїй лабораторії. Протягом останнього десятиліття досліджень вона працювала в Національній лабораторії ім. Лоуренса в Берклі.

Дослідження

Дослідження Шаямали стимулювали поступ у розумінні гормонів, що стосуються раку молочної залози. Її робота з виділення та характеристики гена рецептора прогестерону у мишей вплинула на дослідження гормональної чутливості тканин молочної залози.

Особисте життя

Восени 1962 року на засіданні Афроамериканської асоціації — студентської групи в Берклі, члени якої запропонували створення свята Кванза та допомогли створити партію Чорних Пантер, Шаямала зустріла аспіранта з економіки з Ямайки Дональда Дж. Гарріса, який був там доповідачем[10]. За словами Дональда Гарріса, який нині є почесним професором економіки в Стенфордському університеті, «Ми говорили тоді, і продовжили говорити на наступному засіданні, і на іншому, і на іншому.» 1963 року вони одружилися, не дотримуючись традицій (знайомство Дональда з батьками Шаямали до одруження чи проведення весільної церемонії в її рідному місті)[6]. Їхня дочка Камала народилася 1964 року, а Мая — 1967. Пізніше, наприкінці 1960-х, Дональд і Шаямала вивезли своїх дочок до уже незалежної Замбії, де працював батько Шаямали. Після розлучення Шаямали з Дональдом на початку 1970-х років вона кілька разів возила дочок до Індії, щоб відвідати своїх батьків у Ченнаї, де вони вийшли на пенсію[11].

Діти також відвідували родину свого батька на Ямайці[12].

Ванда Каґан, одна зі старших шкільних подруг Камали в Монреалі, розповіла, що після того, як вона сказала Камалі, що її вітчим чіплявся до неї, Шаямала наполягла, щоб та переїхала до них і жила протягом навчання на останньому курсі середньої школи. Каґан казала, що Шаямала допомогла їй отримати підтримку, необхідну їй для проживання незалежно від сім'ї.

Смерть

Шаямала померла від раку товстої кишки в Окленді 11 лютого 2009 року. Замість квітів на похорон вона попросила зробити пожертви до організації "Протидія раку молочної залози" (Breast Cancer Action). Пізніше, 2009 року, Камала Гарріс перевезла її прах до Ченнаї на південно-східному узбережжі півострова Індія і розвіяла його над берегами Індійського океану[13].

Вибрані публікації

Примітки
  1. https://www.mercurynews.com/2019/02/10/kamala-harris-president-parents-shyamala-gopalan-donald-harris-berkeley/
  2. https://www.reuters.com/article/uk-fact-check-harris-did-not-switch-raci/fact-check-kamala-harris-did-not-switch-from-identifying-as-indian-american-to-black-idUSKBN25H1RC
  3. Gettleman J., Raj S. How Kamala Harris’s Family in India Helped Shape Her Values // The New York Times / D. Baquet — Manhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2020. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. https://www.straitstimes.com/asia/south-asia/kamala-harris-indian-roots-remain-in-focus-back-home
  5. Cadelago, Christopher; Oprysko, Caitlin (11 серпня 2020). Biden picks Kamala Harris as VP nominee. Politico. Процитовано 31 серпня 2020.
  6. Bengali, Shashank; Mason, Melanie (25 жовтня 2019). The progressive Indian grandfather who inspired Kamala Harris. Los Angeles Times. Процитовано 24 квітня 2020.
  7. US citizenship document
  8. Gopalan, Shyamala (1964). The isolation and purification of a trypsin inhibitor from whole-wheat flour. University of California.
  9. Shyamala, Gopalan (1964). The isolation and purification of a trypsin inhibitor from whole-wheat flour. UC Berkeley. Note: last name and first name are listed swapped.
  10. Barry, Ellen (13 вересня 2020). How Kamala Harris's Immigrant Parents Found a Home, and Each Other, in a Black Study Group. New York Times. Процитовано 13 вересня 2020.
  11. Finnegan, Michael (30 вересня 2015). How race helped shape the politics of Senate candidate Kamala Harris. Los Angeles Times. Процитовано 1 грудня 2018.
  12. Dolan, Casey (10 лютого 2019). How Kamala Harris' immigrant parents shaped her life—and her political outlook. The Mercury News. Процитовано 14 серпня 2020.
  13. Gettleman, Jeffrey; Raj, Suhasini (16 серпня 2020). How Kamala Harris's Family in India Helped Shape Her Values. New York Times. Процитовано 17 серпня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.