Шевченко Микита Григорович

Життєпис

Лист Тараса Шевченка до брата Микити. 1840 рік

Народився 22 квітня, або, за іншою версією, 28 травня (9 червня) 1811 у селі Моринці Звенигородського повіту у селянській родині. Був четвертою дитиною і старшим сином кріпака Григорія Шевченка та його дружини Катерини. Чумакував з батьком. Був добрим теслею і стельмахом.

Поет листувався з Микитою (збереглися листи від 15 листопада 1839 та 2 березня 1840), як найстаршому братові Тарас Шевченко надсилав Микиті гроші для допомоги йому та іншим рідним. Під час подорожей поета в Україну брати зустрічалися в 1843, 1845 і 1859 роках. У повісті «Княгиня» Шевченко згадав Микиту в епізоді, коли малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що небо підпирають». Також у повісті згадує, що Микита з батьком їздили до Одеси.

Був поручителем свого молодшого брата Йосипа під час його вінчання з Матроною Шевченко 28 листопада 1841 року[1].

Згідно спогадам Варфоломія Шевченка, після повернення з мандрівки до «залізних стовпів», Микита хотів побити брата, однак тоді за Тараса заступилася сестра Ярина. Біограф поета Олександр Кониський, сумнівався у достовірності цих свідчень[2].

Перед смертю батько доручив господарювання в домі старшому синові Микиті. Після того як він навчився стельмахувати і «дійшов до зросту» (тобто, підріс), дід Іван оженив його. Микита намагався привчити брата до землеробства або стельмаства, однак Тарасу не подобалися ці зайняття і згодом він пішов наймитом до священника Григорія Кошиця.

Тарас Шевченко піклувався про звільнення брата із кріпацтва.

Микита зустрічав домовину Тараса Шевченка в Броварах і супроводжував її до Канева. Доглядав могилу, а також подав важливі відомості дослідникам про життя Тараса Шевченка.

Згідно з метричною книгою, Микита Шевченко помер 25 січня (6 лютого) 1878 від старості у 71-річному віці в селі Керелівка. Як зазначав Юрій Мариновський, зазначений вік суперечить традиційній даті народження Микити у 1811 році[1].

Родина

Згідно з дослідженням Юрія Мариновського, Микита одружувався двічі. В перший раз з Євдокією Корніївною Ігнатенко у жовтні 1829 року. Євдокія померла від пологів 23 березня 1840 року. У шлюбі народилися:

  • Сава (3 грудня 1831 — ?)
  • Надія (19 вересня 1834 — ?)
  • Іоанн (30 березня 1837 — 7 квітня 1837)
  • Іоанн (11 листопада 1838 — 25 березня 1839)

Вдруге одружився 25 квітня 1840 року з Палажкою Гнатівною Кириченко. У цьому шлюбі народилися:

  • Феодот (? — 8 червня 1841)
  • Олександра (20 березня 1842 — 20 квітня 1842)
  • Феодор (? — 28 червня 1842)

Також, у метричних книгах згадуються інші сини Микити Шевченка: Родіон, Прокопій та Петро[1].

Згідно Дмитру Красицькому, всього у Микити було дванадцять дітей, з яких вижили Петро, Прокіп та Ярина[3].

Також Микита піклувався про молодшу сестру Марію, яка осліпла у три роки від трахоми і жила у родині брата.

Прапрапраонука Микити Ольга Михайлівна Шарапа є ініціатором створення і директором Музею «Кобзаря» Т. Г. Шевченка у Черкасах[4].

Листування з братом

Вів листування з братом Тарасом, відомі два листи поета: від 15 листопада 1839 та 2 березня 1840. Припускають, що існували і більш ранні листи, відповіді Микити не збереглися. Висловлювалася думка, що Тарас листувався з Микитою, бо саме він, після смерті батька, став головою родини. Разом з другим листом, Тарас відіслав 50 карбованців, які у нього прохав Микита. З двох сторін аркуша того листа Тарас намалював кілька начерків, серед яких три автопортретні профілі. Припускається, що один з інших профілів зображує Карла Брюллова. Тарас так пояснював у листі ці малюнки: «Що-то як маляр, то вже скрізь понамальовує всякої всячини. Ти вибачай, забув, що письмо до тебе, та й ну малювать — задумую іноді, не тобі кажучи…»[5]

У культурі

У телесеріалі Тарас Шевченко. Заповіт, роль Микити Шевченка зіграв актор Дмитро Базай.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.