Шинель

Шине́ль  — форменне пальто із складкою на спині і хлястиком, що утримує її складеною.

Головнокомандувач та засновник Червоної армії Лев Троцький у шинелі
Колекція шинелей в музеї. Дрезден

Слово «шинель» запозичене з російської мови, де походить від фр. chenille («гусінь», «вид позументу», як застаріле — «вид чоловічого рангового одягу»)[1].

Опис

У Росії шинелі відомі з кінця 18 століття: у правління імператора Павла I вони стають елементом армійського обмундирування, замінивши раніші опанчі. Крій їх принципово не мінявся. У РККА були прийняті піхотна та кавалерійська (завдовжки до підлоги) шинелі. Шилися вони з грубого сіро-коричневого сукна.

Для офіцерів і вищого командного складу шили шинелі з сукна вищої якості. Генеральські шинелі мали одвороти, підбиті червоним матеріалом і червоні канти в швах.

Для генералів авіації такі канти і одвороти були блакитними. Парадна офіцерська шинель шилася з сукна сталевого кольору. На флоті шинель шили з сукна чорного кольору.

Загальним було те, що офіцерські шинелі були двобортними з двома рядами з 6 ґудзиків попереду, солдатські однобортними з чотирма ґудзиками попереду. На задній шліці всіх шинелей ВМФ і солдатських шинелях було 3 малих ґудзики, на офіцерських — 4 ґудзики. Хлястик у формі вісімки кріпився на 2 великі ґудзики. Шинелі носилися під ременем (портупеєю), з погонами і петлицями, нарукавними шевронами (у солдатів і сержантів). Шинелі курсантів, повторюючи крій солдатської шинелі, шили з гладкішого сукна[2].

Особливості
  • Солдатську шинель було заборонено зшивати по лінії зустрічної спинної складки. Хоча у зшитому вигляді шинель виглядала пристойніше, проте так її важче було використовувати як накривало під час сну в польових умовах[3][4].
  • Оскільки історично в шинелях їздили й верхи, ззаду був розріз між полами. При цьому підшивалися відповідні гачки, що дозволяло кріпити поли шинелі як холоші штанів. Цей розріз неодноразово фігурував в армійських анекдотах (у тому числі про поручика Ржевського).
  • Ще цікавий момент, пов'язаний із заднім розрізом шинелі. У 1990-х рр. деякі керівники «прозріли», помітивши, що на цьому розрізі ґудзики-то — із символікою незалежної України, тризубом. Отже, вояки сиділи на помноженому на чотири елементі малого герба України. Виконуючи накази різноманітних інстанцій у ті роки чотири рази зрізали та пришивали ґудзики на розрізі.

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. За структурою сукно наближалося до офіцерського, а крій був як у солдатів. Були відмінності у носінні шевронів та смужок, що визначали кількість курсів навчання чи років строкової служби. Так у 1980-х роках солдати носили їх на правій руці, а курсанти свої «курсовки» на лівій, на 10 мм нижче шеврона. Джерело Наказ МО СРСР № 250 про Правила носіння військової форми одягу у ЗС СРСР
  3. Коли розстібався хлястик, і шинель розгорталася на свою загальну ширину
  4. Стаття 124. Шинель двобортна при носінні спорядження, парадного пояса поверх шинелі, а також шапки-вушанки (хутряної шапки з козирком) з опущеними навушниками (околом) повинна бути застебнута на гачок і на всі ґудзики (на праву сторону). Без спорядження, парадного пояса дозволяється носити шинель, застебнуту на чотири нижні гудзики, при цьому верхні кути обох бортів відвертаються у вигляді лацканів. Зустрічна складка на спинці шинелі не повинна бути зашитою. Переклад з російської.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.