Шкіряста черепаха

Шкіряста черепаха[2] (Dermochelys coriacea) — найбільша сучасна черепаха у світі[3]. Єдиний представник своєї родини.

?
Шкіряста черепаха

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Черепахи (Testudines)
Підряд: Схованошиї черепахи (Cryptodira)
Родина: Безщиткові черепахи (Dermochelyidae)
Fitzinger, 1843
Рід: Шкіряста черепаха (Dermochelys)
Blainville, 1816
Вид: Шкіряста черепаха
Dermochelys coriacea
(Vandelli, 1761)

Карта поширення шкірястої черепахи
Синоніми
Testudo coriacea
Посилання
Вікісховище: Dermochelys coriacea
Віківиди: Dermochelys coriacea
EOL: 815711
ITIS: 173843
МСОП: 6494
NCBI: 27794
Fossilworks: 365634

Опис

7 поздовжніх гребенів на спині шкірястої черепахи

Довжина цих черепах зазвичай складає 1,3–1,8 м, а маса — 300–500 кг[4]. Найбільший[5][4] відомий екземпляр мав довжину 2,6 м, розмах передніх ластів 2,5 м і масу 916 кг[6]. За іншими даними, передні ласти досягають у розмаху 5 м. Вони позбавлені кігтів. Серцеподібний панцир має 7 подовжніх гребенів на спинній поверхні і 5 — на черевній. Голова дуже велика і не втягується під панцир подібно до того, як це відбувається у сухопутних і прісноводих черепах. На роговій частині верхньої щелепи розташовано 2 великі зубця з кожного боку. Зверху панцир темно-бурого або чорно-коричневого кольору; подовжні гребені і краї ластів жовті. Самці відрізняються від самиць різко звуженим панциром ззаду і довшим хвостом.

Ареал

Шкіряста черепаха поширена в тропічних частинах Атлантичного, Тихого і Індійського океанів, інколи заходить у води помірних широт. У 2011 році на сицилійському пляжі Скала деї Турки біля невеликого містечка Реалмонте була знайдена ця черепаха вагою до 250 кг[джерело?].

Зазвичай виділяють 2 підвиди: D. c. coriacea (Vandelli, 1761) з Атлантичного океану і D. c. schlegelii (Garman, 1864) з Тихого океану.

Спосіб життя

Все життя черепаха проводить у воді, за винятком сезону розмноження, і найчастіше попадається у відкритому морі, лише часом наближаючись до берегів. Шкіряста черепаха годується далеко від пляжів гніздування, і найчастіше наголошувалися зустрічі з нею в помірній зоні.

Харчування

Харчується медузами, ракоподібними і деякими видами водоростей. У водній стихії черепаха надзвичайно рухома, плаває з великою швидкістю і маневреністю. При небезпеці вона енергійно захищається, завдаючи могутніх ударів ластами і пускаючи в хід гострі щелепи.

Розмноження

Всі відомі пляжі гніздування шкірястої черепахи знаходяться в тропіках. Основні місця розмноження цього виду знаходяться на тихоокеанському узбережжі Мексики, де щорічно гніздиться до 30 тисяч самиць. Інші крупні скупчення відмічені у Французькій Гвіані (4500–6500 самиць щорічно) і в західній Малайзії (1000–2000 самиць). Більш-менш місткі постійні гніздів'я існують на деяких островах Індонезії і на Великому бар'єрному рифі в Австралії. Є й інші, менш значні за кількістю самиць, що розмножуються, місця відкладання яєць.

Самиці знаходять місце для гнізда вище за лінію припливу і риють задніми кінцівками глибоку яму, до 1 м завглибшки[3]. Самиця відкладає в середньому 85 майже сферичних яєць діаметром 5–6 см, покритих шкірястою оболонкою і що нагадують тенісні м'ячі. Яйця відкладаються 4–6 разів за сезон з інтервалами 9–10 днів. Кладки практично недоступні хижакам, проте коли приблизно через 2 місяці з яєць вилуплюються черепашки, багато з них стають легкою здобиччю хижаків. Через 7–10 тижнів на світ вилуплюються малята і відразу ж хутко поспішають до води. Дорогою багато їх гине — ними ласують морські хижаки.[3]

Зміна чисельності, причини і заходи охорони

Скелет шкірястої черепахи

За даними 2001 року чисельність становила близько 75 000 тварин.[3]

Основну загрозу чисельності черепах становить промисел яєць і вживання м'яса черепах в їжу, загибель їх в рибальських сітях.

Міжнародний союз охорони природи розробив ряд заходів з охорони цього виду, що включає збір яєць на гніздів'ях, що охороняються, інкубацію яєць і випуск новонароджених черепах у море. Завдяки виконаним заходам чисельність черепах збільшилася з 29 тис. в 1971 році до 104 тис. особин в 1981 році.

Примітки

  1. Wallace, B.P., Tiwari, M. & Girondot, M. (2013) Dermochelys coriacea: інформація на сайті МСОП(версія 2013.2) (англ.) 21 червня 2013
  2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 186.
  3. Текст Ф. Керфоллі і М. Феррарі; Іл. І. Сталіо, А. Кантуччі і А. Моранді. Велика ілюстрована енциклопедія тварин: Пер. з нім. — К. : Махаон, 2001. — С. 31, 228. — ISBN 966-605-271-7.
  4. Information About Sea Turtles: Leatherback Sea Turtle. Sea Turtle Conservancy. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
  5. Eckert K. L., Luginbuhl C. Death of a Giant // Marine Turtle Newsletter.  1988. Т. 43. С. 2–3. Архівовано з джерела 21 жовтня 2014.
  6. Davenport J., Wrench J., McEvoy J., Camacho-Ibar V. Metal and PCB Concentrations in the "Harlech" Leatherback // Marine Turtle Newsletter.  1990. Т. 48. С. 1–6. Архівовано з джерела 21 жовтня 2014.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.