Штефан Гелль
Штефан Гелль (23 грудня 1962, Синтана, Соціалістична Республіка Румунія) — німецький фізик, винахідник 4-пі мікроскопії. Лауреат Нобелівської премії з хімії 2014 року разом з Еріком Бетциґом та Вільямом Мернером.
| Штефан Гелль | |
|---|---|
| нім. Stefan Hell | |
 | |
| Народився |
23 грудня 1962 (59 років) Синтана, .svg.png.webp){kind=small} Соціалістична Республіка Румунія |
| Місце проживання | Геттінген |
| Країна |
 Німеччина Румунія |
| Діяльність | фізик, викладач університету, хімік, дослідник |
| Alma mater | Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Галузь | фізика, хімія, мікроскопія |
| Заклад | Європейська лабораторія молекулярної біології, Університет Турку |
| Ступінь | докторський ступінь[1] |
| Науковий керівник | Зігфрід Гунклінгер |
| Членство | Леопольдина, Геттінгенська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanitiesd і Національна академія наук США |
| Відомий завдяки: | 4-пі мікроскопія |
| Нагороди |
Премія Карла Цайса (2002) Нобелівська премія з хімії (2014) |
 Штефан Гелль у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в родині банатських швабів у Румунії. Навчався в Гейдельберзькому університеті, де також захистив дисертацію. Короткий час був незалежним винахідником і працював над поліпшенням аксіальної роздільної здатності конфокального мікроскопа, яка стала відома як 4-пі мікроскопія.
У 1991—1993 роках працював в Європейській лабораторії молекулярної біології. В 1993—1994 роках був лідером групи в Університеті Турку. У 1993—1994 роках працював в Оксфордському університеті. 2002 року став директором Інституту біофізичної хімії Макса Планка. Від 2003 року був головою відділу оптичної наноскопії в Німецькому центрі вивчення раку в Гейдельбезі.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #139815716 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.