Шупик Платон Лукич

Шупик Платон Лукич
Народився 28 листопада 1907(1907-11-28)
Будилка
Помер грудень 1986
Київ
Країна Російська імперія → УРСР
Діяльність уролог
Alma mater Харківський державний медичний інститут (1931)
Заклад Харківський національний медичний університет
Посада З 1952 до 1954 і з 1956 до 1969 — міністр охорони здоров'я УРСР
Ступінь кандидат медичних наук
Нагороди
Заслужений лікар України
Автограф

Плато́н Лу́кич Шу́пик (28 листопада 1907(19071128), село Будилка, Лебединського району Сумської області — грудень 1986, Київ) — український лікар-хірург, міністр охорони здоров'я Української РСР, заслужений лікар України (1967), кандидат медичних наук (1940), професор (1968, без захисту докторської дисертації). Громадський діяч, депутат Верховної Ради УРСР 3-го, 5—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 рр. і 1960—1961 рр., член ЦК КПУ у 1954—1956 рр. і 1961—1971 рр.

Життєпис

Народився у селянській багатодітній родині. Після смерті матері, з 10 років працював на сезонних роботах у сільському господарстві[1]. У 1924 році вступив до Богодухівської професійно-технічної школи на Харківщині, після закінчення якої з 1926 року працював слюсарем і машиністом радгоспу «Пролетарський» Золочівського району Харківщини, звідки в 1927 році вступив на робітфак при Харківському медичному інституті. Потім навчався на лікувальному факультеті.

У 1931 році закінчив Харківський медичний інститут. Вступив до аспірантури при кафедрі факультетської хірургії, з 1935 року — асистент урологічної клініки кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту. З часом перейшов на кафедру урології, брав активну участь у роботі урологічної секції Харківського медичного товариства. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію «Диагностическая ценность измерения сопротивления электрическому току органов и тканей».

Член ВКП(б) з 1940 року.

У листопаді 1940 року наказом по Наркомату охорони здоров'я Української РСР був призначений директором 2-го Харківського медичного інституту. Під час німецько-радянської війни у 1941 році евакуював інститут з Харкова до міста Фрунзе (тепер Бішкек) Киргизької РСР. З березня 1942 року до травня 1944 очолював Киргизький медичний інститут, до складу якого увійшов і евакуйований Харківський медінститут. У травні 1944 року був відряджений у розпорядження Наркомату охорони здоров'я Української РСР[2].

У червні 1944 — березні 1952 року — начальник управління медичних навчальних закладів Наркомату (Міністерства) охорони здоров'я Української РСР.

1 березня 1952 — 23 липня 1954 року — міністр охорони здоров'я Української РСР.

23 червня 1954 — травень 1956 року — 1-й заступник міністра охорони здоров'я СРСР.

6 червня 1956 — 24 березня 1969 року — міністр охорони здоров'я Української РСР.

У 1966—1980 роках — завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров'я Київського інституту удосконалення лікарів, у 1980—1981 роках — професор-консультант Київського інституту удосконалення лікарів.

Автор понад 160 праць з питань хірургії, зокрема пластичної хірургії, урології та організації та управління системою охорони здоров'я. Також значну увагу Платон Шупик приділяв історико-медичним дослідженням. Він вважав, що доцільним  було б вивчати історію кожної кафедри медичних інститутів та кожного науково-дослідного інституту[3].

Під керівництвом Платона Лукича було підготовлено 6 кандидатів медичних наук.

Пам'ять

У 1998 році ім'я Платона Шупика присвоєно Київській медичній академії післядипломного навчання (тепер Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика).

В честь 90-річчя від дня народження Шупика Платона Лукича у рідному селі на будинку, де він жив, була встановлена меморіальна дошка. А 14 квітня 2010 року меморіальну дошку відкрито в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика[3].

Нагороди

Література
  1. Богатирьова Р.В. П.Л. Шупик — видатний діяч вітчизняної медицини (до 105-річчя з дня народження) / Р.В. Богатирьова, В.М. Лісовий, Ю.В. Вороненко, Ж.М. Перцева, Ю.Д. Древаль // Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — С. 534—538. — Режим доступу : http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094.
  2. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  3. Людина великої душі (До 100-річчя П. Л. Шупика)
  4. Перцева Ж.М. Шупик Платон Лукич (1907–1986) / Ж. М. Перцева // Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет / за заг. ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — С. 123–128, фото. — Режим доступу : http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28095.

Посилання

  1. Бєлєвцова, Я. С.; Бобін, В. В.; Бойко, В. В.; Васильченко, В. М.; Гончаренко, Л. Й.; Гузь, А. Г.; Дащук, А. М.; Зайченко, Л. О. та ін. (2020). Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет (укр.).
  2. Лісовий, Володимир Миколайович; Перцева, Жаннета Миколаївна (2007). Людина великої душі. До 100-річчя з дня народження Платона Лукича Шупика (укр.). Процитовано 22 червня 2021.
  3. Лісовий, В. М. (ред ); Капустник, В. А. (ред ); Перцева, Жаннета Миколаївна; Киричок, І. В.; Семененко, О. В. (2020). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів (укр.).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.