Шуров Дмитро Ігорович

Народився 31 жовтня 1981 у Вінниці. Батько — поет, художник, редактор телевізійних програм Шуров Ігор Віуленович.[2] Мати — педагог і музикант. З чотирьох років вчився грати на фортепіано[3]. Закінчив 4 класи музичної школи.

В підлітковому віці півроку[4] навчався у Франції, в ліцеї Огюста Ренуара в Ліможі, а потім рік проживав в штаті Юта, США по програмі обміну FLEX.[5] В Америці грав у джазовому оркестрі, співав у хорі, октеті, який виконував твори періоду бароко, а також у квартеті «Barbershop». У театральному класі став шанувальником американських мюзиклів 1950-х і 60-х років. Повернувшись з Америки, вступив до Київського лінгвістичного інституту.[6]

2000-го Дмитру запропонували приєднатися до Океану Ельзи. Першою піснею, яку він розучив з гуртом — «Ото була весна», яка планувалася для збірника українських народних обрядових пісень «Веснянки». Ця збірка так і не побачила світ, хоча саму пісню можна знайти на акустичному альбомі «Tvій формат» та збірнику 1221. Шуров позначений як співавтор пісні.

Його дебютний концерт у складі «Океану» було зіграно в Одесі 1 квітня 2000 року. 20 квітня 2001-го Шуров був прийнятий до складу групи на постійній основі. У складі «Океану» він брав участь у створенні двох студійних альбомів, відіграв на концертах трьох турів Україною та СНД («Вимагай більшого», 2001, «Суперсиметрія», 2003, «Тихий океан», 2004, «Кращі пісні за 10 років», 2004).

2001 року з групою познайомився бельгійський режисер, який проживає в Лондоні — Луї Франк. Луї зняв для групи кліп на пісню «Друг» в Барселоні. Також він повідомив музикантам, що буде знімати фільм, і запропонував написати до нього музику. Зрештою з ним почали співпрацювали тільки Шуров і басист Юрій Хусточка. Цей матеріал став основою для дебютного альбому «Face Reading».

Останній концерт у складі ОЕ відбувся в Донецьку, в серпні 2004 року. З тих пір Шуров став учасником нового колективу Esthetic Education, в якому випустив три альбоми, сингл і відіграв багато концертів.

Восени 2006 року Земфіра запросила Шурова стати піаністом її групи, з якою вона почала проводити репетиції і грати нові пісні. Результатом цієї співпраці став виданий 1 жовтня 2007 її п'ятий студійний альбом «Спасибо». Також Дмитро як піаніст зіграв великий концертний тур на підтримку альбому — майже 100 виступів, один з яких — концерт, що пізніше з'явився на DVD. Його режисером стала Рената Литвинова, він відбувся в Москві в Зеленому театрі і отримав назву «Зелений театр у Земфірі».

На початку 2009 року Шуров почав працювати над оперою «Лев і Лея», частина якої прозвучала в Парижі на показі модельєрки Олени Ахмадулліної. У процесі роботи у Шурова з'явилася ідея створення власної групи. У роботі над проєктом, який отримав назву «Pianoбой», Шурову почала допомагати сестра Ольга Шурова[7].

Перший виступ Дмитра Шурова в ролі Pianoбоя відбулося у вересні 2009-го в рамках другого Moloko Music Fest[8]. У листопаді 2009-го відбулася прем'єра першої пісні, «Смысла.нет», на радіо і телебаченні, а 29 грудня 2009-го Pianoбой відіграв у Києві свій перший повноцінний сольний концерт, де було також презентовано кліп на цю пісню[9]. У січні 2010 року Pianoбой розпочав запис дебютного альбому, а наприкінці лютого почав клубний тур Україною[9].

Шуров під час інтерв'ю (2014).

13 грудня 2011 року разом із Вакарчуком, Сергієм Бабкіним, Максом Малишевим і Петром Чернявським презентував альбом «Брюссель», що став спільним проєктом музикантів. У травні 2012-го вийшов дебютний альбом Pianoбоя — «Простые вещи», а у вересні 2013-го — альбом «Не прекращай мечтать».

Шуров виступав у старому складі «Океану Ельзи» 14 грудня 2013 року на Євромайдані[10] і на ювілейному концерті групи в «Олімпійському» 21 червня 2014-го. Шуров також написав музику для музичного спектаклю «Попелюшка» за мотивами п'єси Євгена Шварца, який поставили в квітні 2014 року на сцені московського театру «Современник»[11]. У 2015 році Pianoбой представляє новий альбом «Take Off» і їде туром Україною.

• Музика до вистави «Золушка» («Современник», 2014)[17]
• Саундтрек до вистави «Вартові Мрій» (2015)
• Саундтрек до гумористичного шоу «Ліга сміху»

• «Оранжлав» (2007)
• «Ігри в солдатики» (2007)
• «Як знайти ідеал» (2007)
• «Гудзик» (2008)
• «Таємничий острів» (2008)
• Серіал «Слуга народу» (2015)
• Серіал «Неисправимый» (2017)
• «Поліна і таємниця кіностудії» (2019)