Шухевич Наталя Йосипівна

Наталія (Наталя) Йосипівна Шухевич-Геграєва (25 лютого 1922(19220225), Радехів, Львівщина — 21 лютого 2010, Нальчик, Кабардино-Балкарія, Росія) — діячка українського визвольного руху, член ОУН, сестра головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Засуджена на т. зв. «Процесі 59-ти» у Львові 1941 року, відбувала ув'язнення в таборах. Більшість життя прожила в місті Нальчик (Кабардино-Балкарія).

Наталя Шухевич
Ім'я при народженні Наталя Йосипівна Шухевич
Народилася 25 лютого 1922(1922-02-25)[1]
Радехів, Львівська область, Україна
Померла 21 лютого 2010(2010-02-21) (87 років)
Нальчик, Росія[1]
Поховання Личаківський цвинтар[2]
Країна  Україна
Діяльність політична діячка
Партія Організація українських націоналістів
Родичі Роман Шухевич
Юрій Шухевич
Брати, сестри Шухевич Роман Йосипович і Шухевич Юрій Йосипович
У шлюбі з Муталіф Геграєв

Життєпис

Третя, після братів Романа і Юрія, дитина у сім'ї судді Осипа та Євгенії Шухевичів. Член Організації українських націоналістів з 1939 року, зв'язкова ОУН. Навчалася у Львівській академічній гімназії.

Заарештована 8 вересня 1940 року. На час арешту тільки-но розпочала навчання на першому курсі Львівського медичного інституту. Інформацію про неї як зв'язкову НКВС отримав зі списків Марти Грицай. Більше на Наталку не вказував ніхто з опитаних перед «Процесом 59-ти». Звинувачення: «активна учасниця антирадянської націоналістичної організації ОУН, утримувала явочну квартиру для кур'єрів із закордонного центру ОУН». На допитах все заперечувала, потім і на суді не визнала себе винною. Під час допитів енкаведистів особливо цікавила діяльність її брата — Романа Шухевича.

Львівський обласний суд 15-18 січня 1941 року в рамках «процесу 59-ти» засудив її на 10 років позбавлення волі в далеких таборах Союзу РСР з конфіскацією всього майна з поразкою у [виборчих] правах на 5 років. Після відбуття покарання підлягала висланню за межі УРСР на 5 років. У березні 1941 Верховний суд СРСР замінив вирок на «5 років позбавлення волі в далеких таборах Союзу РСР з поразкою у [виборчих] правах на 3 роки». Німецько-радянська війна застала Наталію у Харкові — в пересильній в'язниці. Пережила 130-кілометровий піший «похід смерті» з Харкова до Куп'янська.

Переслідувань зазнала вся родина Шухевичів. Батько помер на засланні у Кемерове 1948-го, мати — на засланні в Казахстані 1956-го року. Відбула кілька років на лісоповалі на Уралі, потім до 1956 перебувала на засланні в Казахстані (зокрема до смерті Сталіна 1953 року відбувала заслання на станції Мерке Джамбульської області). Побралася з балкарцем Муталіфом Геграєвим, що також перебував на засланні.

1956 повернулась до Львова, оселилася в Глинянах біля Львова. 1960 року закінчила медичне училище. Однак влада відмовлялася давати прописку у Львові чи поблизу. Наталія з чоловіком переїхала на Кавказ — до Нальчика. Чоловік працював фельдшером. Удома з чоловіком говорила українською. Вона не знала балкарської мови, а він вивчив українську. Дітей подружжя не мало.

Працювала медсестрою, музичною вихователькою у дитячому садку. Допомагала місцевій українській діаспорі. Періодично відвідувала Львів, востаннє приїхала 2001 року — на богослужіння Папи Римського Івана Павла ІІ.

Померла 21 лютого 2010 у Нальчику. Відповідно до заповіту, Наталю Шухевич поховали у Львові. 26 лютого у церемонії поховання та траурній ході взяли участь голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, заступник голови Львівської ОДА Ігор Держко, депутати Львівської обласної ради, культурні та мистецькі діячі. Похована поруч із мамою у родинному гробівці на 67 полі Личаківського цвинтарі[3].

Примітки
  1. https://www.radiosvoboda.org/a/1964379.html
  2. Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 55. — 416 с.
  3. У Львові поховали сестру головного командира УПА Романа Шухевича — Наталію. Фото (ЗІК, 26.02.2010)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.