Юрченкове (Чугуївський район)

Юрченко́ве — село в Україні, входить до складу Чкаловської селищної об’єднаної територіальної громади Чугуївського району Харківської області (селищний голова – Соловйов Віктор Дмитрович, староста села Юрченкове – Петля Микола Васильович). Населення становить 320 осіб.

село Юрченкове
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Чугуївський район
Рада Юрченківська сільська рада
Облікова картка Юрченкове 
Основні дані
Засноване 1645
Населення 485
Площа 3,19 км²
Густота населення 152,04 осіб/км²
Поштовий індекс 63532
Телефонний код +380 5746
Географічні дані
Географічні координати 49°49′38″ пн. ш. 37°05′06″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 114 м
Місцева влада
Адреса ради 63532, Харківська обл., Чугуївський р-н, с.Юрченкове, вул.Шкільна,1
Сільський голова Петля Микола Васильович
Карта
Юрченкове
Юрченкове
Юрченкове
Мапа

Географія

Село Юрченкове знаходиться на березі пересихаючої річки Середній Бурлук та її притоки Сухоми, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Великі Хутори, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Приморське (Печенізький район). Вище за течією річки Сухома на відстані 5 км розташоване село Журавка (Шевченківський район).

Найближчим значним економічним центром є місто Харків, до якого 75 км. Відстань до сел. Чкаловське – 32 км, до районного центру (м. Чугуїв) – 43км.                                                                                  

Площа населеного пункту – 350 га. Протяжність села - 7 км.

Історія

1645 — дата заснування.

За іншими джерелами село Юрченкове засноване в 1648 році.[1]

Юрченкове було засноване селянами — втікачами на «слободи» в першій половині 17 століття. Перші письмові згадки (історичні документи) сягають 1648 року.  За давніми переказами, поселення заснував козак на ймення Юрко. Нащадки його прозивали себе Юрченками.[2]

ХІХ — початок ХХ століття

Наприкінці ХІХ ст. у селі була дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею. На початку ХХ століття громада вирішала будувати нову цегляну. Меценатом в будівництві церкви був дворянин Василь Григорович Колокольцов.[3]

У 1910 році за часів столипінської реформи окремі заможні селяни одержали  наділи родючих  земель поблизу села.  Жителі Юрченкового були  не кріпаками, а  державними селянами.[2]

У 1906—1907 роках у селі був побудований цегельний завод. В 30-х роках ХХ століття за часи Голодомору 1932—1933 років та колективізації с. Юрченкове зазнало значних людських втрат.[4]

Герой Радянського Союзу, уродженець с. Юрченкове, Белокінь К. Ф. так описував ці роки: «Не піддається здоровому глузду, що на найродючіших у світі українських землях мільйони людей, в основному селяни, руками яких і вирощувався хліб та інші продукти харчування, померли голодною смертю. Світова історія такого не знає».[5]

Період Другої світової війни

З осені 1941 року до червня 1942 року через Юрченкове  проходила перша лінія оборони Червоної армії вдовж річки Сіверський Донець.

В період Другої світової війни село Юрченкове було окуповане фашистами з 10 червня 1942 року до 4 лютого 1943 року. 3 лютого 1943 року село звільняла від фашистів 25-та гвардійська дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу Кіндрата Васильовича Білютіна.[4]

За іншими джерелами 4 лютого 1943 року звільнила село 184-а стрілецька дивізія під командуванням П. Я. Галузи (дивізія входила до складу Воронезького фронту, командуючий  -  генерал-полковник П. І. Голиков)[6][7][8].

З кінця лютого — початку березня 1943 року в Юрченковому для дислокації військ стояв  78-ий стрілецький полк 25-ї гвардійської дивізії, яким командував гвардії-полковник К.  В.  Білютін.[9][10]

В березні 1943 року в селі був розташований штаб 3-й танкової армії під командуванням генерала-лейтенанта П. Рибалка 5-го танкового корпусу під командуванням генерала-майора А. Кравченка.

За час німецької окупації фашисти зруйнували село.[4]

Після війни велику допомогу колгоспникам у будівництві і реконструкції старих будівель надали шефи — завод «Станкострой» (м. Харків).[11]

В період Другої світової війни за героїчні подвиги двом жителям села Юрченкове присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу: Кузьмі Филимоновичу Білоконю та Василю Харитоновичу Корнейко[12]. На їх честь встановлено меморіальну дошку на будівлі школи.[13]

Економіка
  • «Агроресурс», ДчП ВАТ «Слобожанський».

Об'єкти соціальної сфери
  • Школа I—II ст.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Відомі люди

Галерея
  • Панорама села
  • Колишня Юрченківська школа
  • Братська могила радянських воїнів
  • Річка Сухома

Примітки
  1. Історія міст і сіл Української РСР ... Головна редакційна колегія: Тронько П. Т., голова Головної редколегії [and others], etc. (українська). Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. 1967. OCLC 504597254.
  2. редкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов, ред. (2013). Мій край Чугуївщина (українська). Харків: Золоті сторінки. с. 283.
  3. редкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов, ред. (2013). Мій рідний край Чугуївщина (українською). Харків: Золоті сторінки. с. 284. ISBN 978-966-400-269-8.
  4. редкол: В.В. Лобойченко, І. А. Сторожев, В. В. Коростельов (ред.). Мій рідний край Чугуївщина. с. 285.
  5. Білокінь К. (18.03.2003). Немає чорнішої сторінки нашої історії. Слобідський край (українська). с. 3.
  6. Освобождение населенных пунктов Чугуевского района. Красная звезда (російською) (№ 64 (10009)). 9 августа 2003. с. 7.
  7. В боях за Харьковщину. Воспоминания участников Великой Отечественной войны / Редакционная коллегия: И.С. Ганже, С.З. Голиков. Предисловие С.З. Голикова. (русский) (вид. 2-е изд., исправ. и доп.). Харьков: Прапор. 1968. с. 191.
  8. Исаев С. И., Левченко В. Н. (1988). Герои-освободители Харьковщины (русский). Харьков: Прапор. с. 16–17. ISBN 5-7766-0005-7.
  9. Олійник І. (2 лютого 2013). Нетлінна пам'ять. Краснаяи звезда (№ 6 (10781)). с. 4.
  10. В.В. Калинин, Д.Г. Макаренко (1970). Герои подвигов на Харьковщине. Харьков: Прапор. с. 161–162.
  11. редколегія: В.В. Лобойченко, І.А. Сторожев, В.В. Коростельов (2013). Мій рідний край Чугуївщина (українською). Харків: Золоті сторінки. с. 287. ISBN 978-966-400-269-8.
  12. Подвиги во имя Отчизны: Документальные очерки о Героях Советского Союза-уроженцах Харькова и Харьк.обл. / А.К.Апальков, Ф.В. Атакин, К.П. Багрянова и др.; Сост. В.Т. Милюха; Предил. В.П. Мысниченко (вид. друге, переработано и дополнено). Харьков: Прапор. 1985. с. 346–347.
  13. Олейник И. (24 апреля 2010). Поклонимся всем павшим и живым. Красная звезда (№ 17 (10636)). с. 9.

    Джерела
    • Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. В двадцяти шести томах. За ред. П. Тронько. Стор. 928.
    • Білокінь К.Ф. «Нема чорнішої сторінки нашої історії», «Слобідський край» від 18 березня 2003 р.,стор.3
    • Мій рідний край Чугуївщина /Чугуїв, райдержадмін., Чугуїв. Райрада; редкол.: В.В. Лобойченко, В.В. Коростельов. – Х.:Золоті сторінки, 2013. 285-286 стор.
    • Мій рідний край – Чугуївщина. Нариси з історії селищ і сіл Чугуївського району. – Чугуїв, 2008р.  366 стор.
    • Мій рідний край Чугуївщина /Чугуїв, райдержадмін., Чугуїв. Райрада; редкол.: В.В. Лобойченко, В.В. Коростельов. – Х.:Золоті сторінки, 2013. 287 стор.
    • Газета «Червона зірка»(рос. мовою) № 64(10009) від 9 серпня 2003р.Cтор.7
    • Витяг з архіву М.О. 1943р. м. Подільськ Літер ХЮ 8121 – 24818

      Посилання


      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.