Яблунів (смт)
Яблунів (Яблонів) — селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області біля підніжжя Гуцульських Бескидів. Розміщений на лівому березі річки Лючки (басейн Пруту), за 15 км від залізничної станції Коломия[2]. Адміністративний центр Яблунівської селищної громади.
смт Яблунів | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Івано-Франківська область | ||
Район/міськрада | Косівський район | ||
Рада | Яблунівська селищна рада | ||
Код КАТОТТГ: | |||
Основні дані | |||
Засноване | 1593 | ||
Магдебурзьке право | 1602 | ||
Площа | 105 км² | ||
Населення | ▲ 2092 (01.01.2017)[1] | ||
Густота | 19 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 78621 | ||
Телефонний код | +380 3478 | ||
Географічні координати | 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. | ||
Водойма | Лючка | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Коломия | ||
До станції: | 15 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт. Яблунів, вул.Франка, 57 | ||
Карта | |||
Яблунів | |||
Яблунів | |||
Яблунів у Вікісховищі |
Історія
Яблунів був заснований наприкінці XVI століття.
1593 року польський король Сігізмунд ІІІ Ваза видав галицькому старості Станіславу Влодеку привілей для закладення на землях села Стопчатова містечка. 1602 року містечко отримало магдебурзьке право, було перейменоване на Влодків. 1610 року містечко придбав шляхтич — королівський ротмістр Мацей (Матвій) Яблоновський (1569—1619[3]). у 1630-1640-х роках його син Ян[3] перейменував за своїм прізвищем на Яблунів.
Статус селища міського типу має з 1940 року[2].
Іван Франко в Яблунові
Іван Франко відвідав Яблунів 4 березня 1880 року під час своєї поїздки до Нижнього Березова. Туди він прямував разом з Кирилом Геником.
В Яблунові вони вирішили пообідати і зупинились у шинку Глікштерна.[4] Невдовзі Франко був заарештований жандармами яблунівського постерунку Домініком Капустинським та Альбертом Філем. З донесення Альберта Філя:
Незнайомий не мав при собі паспорта і назвав себе Кароль Срочинський, показавши на таке ім'я тільки проїзну карту. Для того ми завели його на постерунок, а звідтіля припровадили його в Коломию |
Залишається нез'ясованим, де перебував Іван Франко — в арешті Яблунівської чи Коломийської жандармерії. У донесенні коломийського старости Кучковського достеменно не визначено, яка саме жандармерія привела Івана Франка до староства — Яблунівська чи Коломийська.
Восьмого березня у зв'язку з арештом Франка було ув'язнено деяких місцевих жителів, Кирила Геника з Нижнього Березова та селянина Антіна Мельника з Яблунова, а також Порфирія Гладія, родом із Нижнього Березова, який мешкав у сусідньому селі Люча. Крім того було здійснено обшук у хаті Миколи Колцуняка, вчителя у селі Шешори. 19 березня у Львові допитали Семена Барановського.[5]
Яблунівські криниці смерті
«Яблунівські криниці смерті» — 5 криниць, в яких було віднайдено останки в'язнів з тюрми Яблунівського НКВД. Це були повстанці УПА, а також прості селяни з Яблунева і навколишніх сіл, які були запідозрені у співпраці з УПА. Перш, ніж вбити, їх морили голодом, піддавали тортурам, «розтрощували голови кольбами рушниць, забивали цвяхи в очі, в ніздрі, в хребет[6]». Мертві тіла НКВДисти скидали в криниці.
Розкопки були ініційовані в серпні 1990 року представниками коломийського «Меморіалу». Як свідчення жорстоких тортур, було знайдено рештки тазових кісток, зв'язаних колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах[7]
За час розкопок було знайдено 74 жертви більшовизму. Серед них було опізано останки Негрича Дмитра, псевдо «Мороз» (1909–1945) — сотенного УПА, Кунинича Дмитра, псевдо «Калина» (1912—1950) — стрільця сотні Мороза, Симчича Михайла, псевдо «Карпо» (1908–1950), Урбановича Михайла, псевдо «Сивий» (1894–1949). В травні 1948 року сюди привезено полеглих у нерівному бою сотенного Білого (Долішняк Юрій, 1916–1948) та його побратимів.[7]
12 серпня 1990 року відбулося урочисте перепоховання жертв комуністичного терору в Яблунові.
Сучасність
У Яблунові було засновано філіал косівського об'єднання художніх виробів «Гуцульщина», є лісництво, споруджено будинок побуту[2]. Загальноосвітня та музична школи, Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат; лікарня, поліклініка; будинок культури, 2 бібліотеки[2]. Фабрика килимів.
Населення
Населення становить 2032 мешканці (2011), у 1984 році — 1,7 тис.[2].
Територіальна громада
На засіданні сесії Яблунівської селищної ради було оголошено про ініціювання процесу створення територіальної громади, до якої окрім с-ща Яблунова повинні входити села Люча та Стопчатів[8]. Згідно з Проектом перспективного плану формування об'єднаних територіальних громад, який був опублікований на сайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації, до Яблунівської територіальної громади потенційно можуть ввійти також села Нижній Березів, Середній Березів, Баня-Березів, Вижній Березів, Лючки, Текуча, Акрешори та Уторопи[9][10].
25 квітня 2017[11] рішенням Верховної Ради створено Яблунівську ОТГ, до якої ввійшли села Стопчатів, Люча, Акрешори, Текуче, Уторопи та селище Яблунів.
Згідно з постановою ЦВК № 164 від 18 серпня[12] перші вибори голів та депутатів в Яблунівській ОТГ пройдуть 29 жовтня 2017 року. 9 вересня 2017 року оголошено початком виборчого процесу.[12]
Освіта
Дитяча музична школа
Музична школа відкрита 1972 року в приміщеннях колишнього будинку районного фінансового відділу та колишнього Будинку піонерів.[13] Тоді працювало п'ять викладачів та навчалось 60 учнів.
З 1991 року музична школа займає приміщення будівлі, яку раніше займав дитячий садок.
Відділи
- фортепіанний
- народний
- струнний
Набір учнів здійснюється на конкурсній основі. У школі навчаються учні з 12 сусідніх сіл.[14]
Список директорів
№ | Ім'я | Роки на посаді | |
---|---|---|---|
1 | Самборський Роман Петрович | 1972–1984 | |
2 | Геник Михайло Михайлович | 1984–2008 | |
3 | Стефанко Петро Ілліч | 2008 — |}
Цікаві факти
КультураМузеїРелігіяВ Яблунові є греко-католицька церква «Співстраждання і Різдва Богородиці», будівництво якої тривало протягом 1991-1997 років.[15]. Вона належить до Березівського деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Священиком церкви є о. Дмитро Погорілий. Пам'ятники
Єврейська громада в ЯблуновіВперше документально яблунівські євреї згадуються в списках платників податків: в 1717 році євреї Яблунова повинні були платити 266 злотих податку. В 1785 або 1786 році євреї заснували свою школу. Протягом 19 століття чисельність євреїв Яблунова зростала і стала максимальною в 1890-х роках. Після цього вона поступово знижувалась через міграцію євреїв до великих міст та інших країн.
Щоб полегшити тяжке становище євреїв в 1902 році в Яблунів прибули представники благодійних організацій Барона де Гірша та Хільфсферайн, щоб заснувати школу і майстерню з виробництва сіток для волосся і перук. До Першої світової війни євреї були власниками більше десяти таверн, з яких після війни залишилось тільки дві. В 1936 році євреї мали у своєму володінні 68 із 70 магазинів (2 інші належали українським кооперативам). Більшість євреїв-ремісників (разом майже 60) в міжвоєнний період займались домашнім виготовленням килимів. Ремісник отримував 1 злотий за робочий день. Всі кравці в Яблунові були євреями. Пошитий костюм коштував 10-12 злотих. Шевці (а таких було 12) вважались найбіднішими. Тільки в одного була швейна машинка. До 1937 року було 4-5 м'ясників, які продавали кошерне м'ясо євреям. На початку 1942 року євреїв нараховувалось близько 1700.[16] З приходом німців почались переслідування євреїв. 8 квітня 1942 року у Яблунові і навколшиніх селах на них влаштували облаву. За короткий час було вбито близько 150 осіб, ще 700, які залишились в живих, відправили до Коломиї, в гетто. Декотрі змогли сховатись у лісі або в хатах місцевих українців чи поляків. 9 квітня німці ліквідували синагогу в Яблунові. 10 квітня був оприлюднений наказ, згідно з яким решта євреїв, які ще залишались у селах і містах повинні були до 24 травня 1942 року з'явились до коломийського гетто. Останніх євреїв забрали з Яблунова 7 вересня 1942 року, а 5 листопада того ж року німці спалили коломийське гетто разом з людьми.[17] Єврейський цвинтарДоказом багатолітнього існування на території Яблунова єврейської громади є єврейський цвинтар, який зберігся до наших днів. На території цвинтару є понад 300 надгробних каменів, найдавніші з яких датуються 17-им і 18-им століттями. Група ентузіастів з організації «Jewish Galicia & Bukovina» в 2012 році здійснила ідентифікацію та опис усіх могильних плит.[18] Відомі людиНародилися
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання |