Якименко Олександр Никифорович

Олександр Никифорович Якименко (20 березня 1921, Миколаївка, тепер Вишгородського району Київської області 24 листопада 2004, місто Київ) — український правник і державний діяч, кандидат юридичних наук (з 1968 року), заслужений юрист України, Голова Верховного Суду України в 19701993 роках. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1976—1981 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.

Якименко Олександр Никифорович
Народився 20 березня 1921(1921-03-20)
Миколаївка
Помер 24 листопада 2004(2004-11-24) (83 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність суддя, політик
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Учасник німецько-радянська війна
Посада Голова Верховного Суду України
Термін жовтень 1970 — листопад 1993
Попередник Зайчук Володимир Гнатович
Наступник Бутенко Георгій Андрійович
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 20 березня 1921 року в селі Миколаївці (тепер Вишгородського району Київської області) в бідній селянській родині. Закінчивши семирічку, з 1935 року працював обліковцем у місцевому колгоспi «Червона нива». У 19371940 роках — діловод бюро ЗАГСу, інспектор Димерського районного відділу міліції НКВС Київської області.

З 1940 року — на військовій службі: курсант окружної школи Казахстанського прикордонного округу НКВС. Був заступником політрука, секретарем комсомольської організації кавалерійського прикордонного загону. Член ВКП(б) з 1940 року.

Брав участь у німецько-радянській війні з 1941 року, невдовзі став політруком роти на Ленінградському та Калінінському фронтах. У 1942 році брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений, лікувався в госпіталі в місті Лисьві Молотовської області, а згодом, після звільнення за станом здоров'я в запас, завідував Лисьвенським міським відділом соціального забезпечення[1].

З 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих міста Києва, з 1945 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу, секретар Печерського районного комітету КП(б)У міста Києва.

1948 року був обраний народним суддею 2-ї дільниці Радянського районного народного суду Києва.

У 1949 році закінчив Київську філію Всесоюзного заочного юридичного інституту.

У 19501954 роках суддя, а у 19541963 роках — заступник Голови Верховного суду Української РСР. У 19631970 роках — голова Юридичної комісії при РМ УРСР. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Питання позовної давності в радянському цивільному праві» (Сектор держави та права АНУ, Київ)[2].

З жовтня 1970 по листопад 1993 року — Голова Верховного суду Української РСР/України.

Могила Олександра Якименка

Помер 24 листопада 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Праці

Автор праць з цивільного права, правосуддя; відповідальний редактор збірки «Законодавство про пам'ятники історії та культури» (1970) і науково-практичних коментарів Цивільного кодексу УРСР (1971, 1981).

Відзнаки

Нагороджено багатьма державними нагородами, зокрема: орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «Знаком Пошани», 18 медалями, Почесними грамотами Верховної Ради УРСР та відзнакою Верховного Суду України «За вірність Закону». Заслужений юрист України1991 року).

Примітки

Література

Посилання

Попередник: Голова Верховного Суду УРСР
жовтень 197024 серпня 1991
Наступник:

Зайчук Володимир Гнатович
він же, як Голова Верховного Суду України
Попередник: Голова Верховного Суду України
24 серпня 1991листопад 1993
Наступник:

він же, як Голова Верховного Суду УРСР
Бутенко Георгій Андрійович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.