Якоб Седерман

Народився 19 березня 1938 року у місті Гельсінки (Фінляндія). Батько Джон Санфрід Седерман був капітаном далекого плавання, мати Ракель Седерман — магістром філософії[4].

Навчався у Гельсінському університеті, 1962 року здобув ступінь магістра права, 1967 — ліценціата права. Також пройшов навчання на курсі підготовки суддів (1965)[5].

В 1966—1967 працював старшим викладачем соціального законодавства Шведського інституту соціальної праці та місцевої адміністрації, з 1967 по 1971 — директором Асоціації шведськомовних муніципалітетів у Фінляндії[5].

З 1971 по 1982, протягом 11 років, обіймав посаду Голови департаменту безпеки праці Міністерства соціального захисту та охорони здоров'я Фінляндії[5]. У період з 1 по 29 жовтня 1971 був міністром юстиції Фінляндії[3], а з 4 квітня 1972 по 30 червня 1982 — депутатом Парламенту Фінляндії від Соціал-демократичної партії[4].

З 1982 по 1989 — губернатор провінції Уусімаа, потім з 1989 по 1995 — Парламентський омбудсмен Фінляндії, а також у 1991—1992 роках — член Ради директорів Міжнародного інституту омбудсменів[5].

12 липня 1995 обраний Європейським парламентом на посаду Європейського омбудсмена, офіційно почав виконувати обов'язки з 27 вересня того ж року[6]. Став першим на цій посаді, був призначений ще на один термін і обіймав її до 31 березня 2003 року[7].

А 2003—2005 роках очолював Раду ЗМІ Фінляндії, у 2004—2006 був членом Ради Гельсінського університету[5]. У 2005—2006 — член робочої групи Ради Європи, яка працювала над реформою Європейського суду з прав людини[4].

З 12 вересня 2007 по 20 квітня 2011 — знову депутат Парламенту Фінляндії[4].

Якоб Седерман одружений з Райєю Кааріною Седерман (фін. Raija Kaarina Söderman), митним інспектором. Вони мають трьох дітей: дочок Лісбет (1958) і Дісу (1960), сина Петера (1962)[4].

Седерман володіє шведською, фінською, англійською, іспанською та французькою мовами. Захоплюється джазом, літературою, футболом та велоспортом[5]. Капітан запасу[4].

Досягнення та заслуги Якоба Седермана відзначені низкою нагород на міжнародному рівні[8]:

• Відзнаки
  • Кавалер Великого хреста Ордена Бернардо О'Гіґґінза (Чилі, 1993)
  • Кавалер Великого хреста Ордена Лева Фінляндії (1995)
  • Кавалер Ордена Почесного легіону (Франція, 2002)
  • Ювілейна медаль юридичного клубу Кодекс (Фінляндія, 2006)
  • Золота медаль пошани (Шведська асамблея Фінляндії, 2009)
  • Кавалер Хреста 1-го класу Ордена Хреста Свободи (Фінляндія, 2009)
• Призи та нагороди
  • Нагорода Європейської асоціації інформації за досягнення в галузі Європейської інформації (1996)
  • Спеціальна нагорода за внесок Європейського омбудсмена в поширення інформації (Міністерство освіти Фінляндії, 2000)
  • Премія Алексіса де Токвіля (Європейський інститут державного управління, 2001)
  • Приз Снелльмана (Фінська асоціація видавців періодики, 2002)
  • Нагорода Експатріант року (Фінляндія, 2003)
  • Нагорода Споживач року (Асоціація фінських споживачів, 2005)
  • Приз Чюденіуса (Фінляндія, 2006)
  • Приз Фінського Союзу гуманістів (2007)
  • Приз Північного адміністративного Союзу — Фінської асоціації (2007)
  • Премія миру (Комітет 100 у Фінляндії, 2008)
• Почесні звання
  • Почесний доктор політичних наук (Академія Або, 1998)
  • Почесний доктор права (Лапландський університет, 1999)
  • Почесний голова Шведських соціал-демократів у Фінляндії (2009)
  • Почесний член Європейської федерації юристів (Фінляндія, 2009)
  • Почесний доктор (Юридичний факультет Гельсінського університету, 2010)

Якоб Седерман є автором численних публікацій — промов, статей, доповідей тощо[9]. У 2008 році, до свого 70-річного ювілею, видав книгу мемуарів, зі спогадами про власне дитинство та юність, під назвою «Збір анемон. Історія Оулункуле»[10].

• Jacob Söderman. Valkovuokkoja poimimassa. Oulunkylän tarinoita. — Helsinki, 2008. — 63 с. — ISBN 978-952-92-3425-7.(фін.)

• Офіційний сайт Якоба Седермана (фін.)(швед.)(ісп.)(англ.)
• Відомості про Якоба Седермана на сайті Парламенту Фінляндії (фін.)