Якуб'як Василь Іванович

Протягом 1935—1939 років стаціонарно навчався у Львівській греко-католицькій духовній семінарії Святого Духа. Тут, окрім поглибленого вивчення богословських наук, історії стародавньої філософії Заходу та музичної культури, студентам надавалася широка можливість практично реалізувати свій творчий потенціал через залучення до активної концертно-виконавської діяльності. В семінарії діяв відомий чоловічий хор, у якому Василь Якуб'як спочатку був виконавцем, а у 1937 році став диригентом[1].

Під його батутою хор узяв участь в академіях на честь св. Йосафата (29 листопада  1936 р.), в урочистостях  до 300-річчя  смерті  митрополита  Рутського, виступав на авторському літературно-музичному вечорі 28 лютого 1937 року в залі духовної семінарії, на якому був присутній Йосифа Сліпого, тодішній ректор Львівської греко-католицької духовній семінарії Святого Духа. Також 18 квітня того ж року хор брав активну участь в урочистостях, присвячених 100-річчю виходу в світ «Русалки Дністрової», а 13 грудня на честь митрополита Андрея Шептицького хор семінаристів під проводом диригента Василя Якуб'яка відспівав Дмитра Бортнянського «Услиши, Боже, глас мой» та Г. Цельнера «Вальтазар».

Окрім хору при семінарії діяв і малий симфонічний оркестр, де Якуб'як грав на альті. Активну участь брав Василь Якуб'як й у струнному квартеті та чоловічому вокальному квартеті львівських богословів у складі: Іван Задорожний (І тенор), Василь Якуб'як (ІІ тенор), Василь Матіяш (баритон), В. Василевич (бас).

У 1938 році диригент симфонічного оркестру Артемій Цегельський, закінчивши богословські студії, передав керівництво оркестром диригентові хору Василеві Якуб'якові. На той час оркестр зріс не тільки якісно, але й кількісно і складався з 31-го оркестрового музиканта.

26 лютого 1939 року в залі духовної семінарії відбувся ще один авторський вечір, що розпочався піснею Василя Якуб'яка на слова Маркіяна Шашкевича «Підлисся» у виконанні чоловічого хору богословів. Другий відділ авторського вечора розпочав чоловічий вокальний квартет піснею Якуб'яка на слова Богдана Лепкого «Гостина», де партію ІІ тенора виконував автор. На завершення концерту прозвучав хоровий твір на вірші М. Гірського «В 950-ліття» у мистецькому виконанні чоловічого хору львівських богословів під орудою Василя Якуб'яка.

З початком війни 1939 року композитор емігрував до Польщі, де кілька років працював канцеляристом у м. Скаржиско-Каменна. Восени 1941 року, приїхавши до Коломиї у відпустку, — одружився. Виховував двох синів — Ярему, який продовжив справу батька і став відомим музичним педагогом, науковцем, методистом і критиком[2], та Маркіяна, відомого перекладача з французької мови[3].

З 1941 р. працював в м. Коломия в музичних школах, СШ № 1, драмтеатрі. В 1943—1944 рр. був диригентом «Коломийського Бояна», а з 1944 по березень 1962 рр. працював педагогом в коломийській 7-річній музичній школі по класу теоретичних предметів та завідувачем циклу теоретичних предметів. Керує шкільним оркестром, бере активну участь у громадській роботі школи та міста, виступає в складі квартету як виконавець (на альті) та диригент.

З березня 1962 року Василь Якуб'як працює на посаді артиста оркестру Коломийського українського драматичного театру ім. Я. Галана, але уже з 10 серпня 1962 року починає працювати в Дрогобицькому педагогічному інституті на посаді викладача, а згодом старшого викладача музичнотеоретичних предметів на  кафедрі музики та співів. З  20 жовтня  1964 р. Василь Якуб'як — керівник секції музичнотеоретичних предметів, а з 1.09.1965 р., одночасно з об'єднанням музичнопедагогічного факультету та факультету підготовки вчителів початкових класів, — стає деканом (пробув на цій посаді до 10 квітня 1968 р.). Односано працює в Дрогобицькому  музичному училищі.

Помер Василь Якуб'як 21 лютого 1981 року у Львові, похований на кладовищі одного з львівських масивів у с. Кривчиці.

Важливим рубежем професійного становлення і визнання Якуб'яка як хорового диригента стала перемога на І Крайовому конкурсі хорів Галичини, присвяченому сторіччю від дня народження основоположника української класичної музики Миколи Лисенка.

У 1942 році Інститут народної творчості у Львові за ініціативи його директора, професора о. Северина Сапруна організували І Крайовий конкурс українських хорів Галичини, Полісся, Холмщини до сторіччя від дня народження Миколи Лисенка: «Та забіліли сніги», «Ой що ж бо то за ворон», «Гей, не дивуйте»[4].. Умови конкурсу були доволі жорсткі. Кожен хоровий колектив мав підготувати щонайменше три хорові твори Лисенка. При оцінюванні враховували інтерпретацію пісенного виконання, зіспіваність, одяг співаків, навіть дисципліну.

Василь Якуб'як на запрошення Мар'яна Степаняка став диригентом хору рідного села Печеніжин, до якого було відібрано 28 учасників, десятеро з яких самі були диригентами. Хор успішно відбув повітовий конкурс, після якого зі 163 колективів лише 72 було допущено до окружного конкурсу. Згодом колектив дійшов і до перегляду у Львові, куди потрапили тридцять найкращих. Із них 16 — сільських, 10 — містечкових і 4 репрезентативних великоміських: Дрогобицький і Станіславівський «Бояни», Станіславівська «Думка» та Львівська «Сурма»[5].

З 31 липня до 2 серпня 1942 року відбувався фінал конкурсу у Львові, на якому Василь Якуб'як був нагороджений як найкращий диригент сільських хорів лавровим вінком переможця, срібною диригентською паличкою, відповідними грамотами, грошовою премією (500 злотих) та перехідним подарунком — срібною вазою. Печеніжинський чоловічий хор серед сільських хорів зайняв 2-ге місце. Печеніжинцям відкрилася пряма дорога до участи у фестивалі української пісні, який мав незабаром відбутися у львівській опері.