Яків Стрепа

Яків з шляхетного роду Стрепа, народився близько 1340 року на землях Краківської архидієцезїї. Юнаком вступив до Ордену Францисканців, де згодом його відправили навчатися до Риму. Після повернення з Риму став настоятелем краківського монастиря, а згодом — монастиря у Львові. 28 січня 1392 року консекрований Мацеєм — єпископом Перемиським на єпископа галицького у церкві в Тарнові[1].

Будучи єпископом, відзначався ревністю в організації та зміцненні єпархії. Розвинув культ Пресвятих Дарів через розміщення в міських храмах дарохранительниць, запровадження адорації виставлених Пресвятих Дарів і євхаристійної процесії.

В щоденному житті блаженний відзначався простотою і францисканською вбогістю. До кінця свого життя не перестав носити сутану францисканців. Мурований маєток в центрі Львова, який йому подарував король Владислав II Ягайло, передав на потреби дієцезії, а сам оселився у скромному дерев'яному будиночку. Сам особисто навчав правд віри і катехизував, але більше всього турбувався про здобуття дітей для Небесного Царства. Його відданість цій справі спричинилася до надання йому титулу «Приятеля дітей».

Відзначався блаженний Яків і особливим культом до Пресвятої Діви Марії, з нагоди різних проявів її культу встановлював відпусти. Хроніки передають, що з'явилася йому Божа Матір з Дитятком Ісусом на руках. Коли переживав нелегкий час, закликав: «Будь мені Матір'ю!», а у відповідь почув слова: «Маєш Матір і її Сина», — і побачив ті Святі Постаті. Сцену цього з'явлення Блаженний помістив на архієпископській печатці, як свій герб.

1403 року проживав у Львові. 15 лютого уклав з магістратом угоду, за якою взамін власного будинку (єпископської резиденції) отримував міський біля монастир францисканців, який стояв на розі.[2]

Був вразливий до потреб бідних і хворих, тому свої єпископські доходи призначив на потреби шпиталю Святого Духа та на притулок для бідних і паломників. Хотів перенести столицю єпископства з Галича до Львова, тому почав будувати у Львові катедру (кафедральний собор), який освячено у 1404 році. За рік до смерті відмовився від участі у «схизматицькому» соборі в Пізі, чим проявив себе як вірний син Католицької Церкви.

Помер 20 жовтня 1409 року. В заповіті написав, що хоче бути похованим у францисканському монастирі Святого Хреста у Львові (існував пам'ятний надгробок з епітафією). Після ексгумації тіла, похованого біля захристя, було виявлено його нетлінність (твердження, можливо, суперечливе)[1].

• 1619 р. мощі блаженного Якова Стрепи перенесено з монастирської каплиці до нового гробу в храмі, де почали відбуватися чудеса. Чудеса відбувалися не тільки при гробі: коли його єпископською митрою торкалися страждаючих від болю голови — біль проходив. Блаженний Яків Стрепа з'являвся також тим, хто потребував допомоги в несподіваних ситуаціях; з'явився над палаючим Львовом і врятував монастир францисканців від пожежі. Монахи назвали його Провісником миру серед ворогуючих.
• 11 вересня 1790 р. внаслідок численних чудес папа Пій VI оголосив його блаженним.
• 1910 р. папа Пій X проголосив блаженного Якова покровителем львівської дієцезії разом зі святим Антонієм Падуанським — покровителем провінції ордену францисканців.
• Вулиця у Львові (тепер Менделєєва).

• Ігор Качор, Любов Качор. Марево давнього Львова. — Львів : Апріорі, 2009.
• Kasper Niesiecki. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1743. — T. 4. — 822 s. (пол.)
• Jurij Smirnow, Jadwiga Smirnowa. Bazylika metropolitalna … i kaplica Boimów we Lwowie. — Lwów, 2001. — ISBN 83-88417-16-9. (пол.)
• Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 64—65. (пол.)

• Архієпископ Яків Стрепа^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Блаженного Якова Стрепу можуть канонізувати.