Зубрицький Денис Іванович

Дени́с Іва́нович Зубри́цький (1777, с. Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).

Денис Іванович Зубрицький
Портрет Дениса Зубрицького
авторства Алоїзія Рейхана
Портрет Дениса Зубрицького
авторства Алоїзія Рейхана
Народився 1777(1777)
с. Батятичі, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія
Помер 4 січня 1862(1862-01-04)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Поховання
Місце проживання Львів
Діяльність історик
Галузь історія
Заклад Ставропігійський інститут
Відомий завдяки: започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики

 Зубрицький Денис Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився в 1777 р. у с. Батятичі Жовківської округи в родині посесора. Належав до давньої шляхетної родини гербу Венява, яка походить із Сяноцького повіту[2].

Початкову освіту здобув вдома. В 1790-95 рр. навчався у Львівській гімназії. Саме тут вперше долучився до упорядкування Львівського міського архіву.

Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. 1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства. 18111822 — член Краківської масонської ложі. На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. 18291847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові. 18381839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.

1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Був членом польської Центральної національної ради. Згодом повністю присвятив себе науковій роботі. Друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.

Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

Погляди

Могила Дениса Зубрицького на 22-му полі Личаківського цвинтаря

За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником панщини в Галичині[3] та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав лише діалектом російської[4], яким не можна розвивати ні науки, ні літератури[джерело?]. Український народ вважав частиною великоросійського[4]. Водночас своїми працями завдав нищівного удару[джерело?] по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею[джерело?].

Наукова діяльність

Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.

Основні праці:

Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.

Українські переклади

Зубрицький, Денис (2011). Хроніка Ставропігійського братства. Переклад з польської: Іван Сварник. Львів: Апріорі. 404+4. ISBN 978-966-2154-46-7.

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.