Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів)

Косте́л Свято́го Хреста́ і монасти́р франциска́нців — комплекс будівель, що існували у середмісті Львова при західному оборонному мурі міста, орієнтовно на місці будинку № 15 на вул. Театральній. Початково збудовані в готичному стилі у XIV–XV століттях.

Костел Святого Хреста і монастир францисканців
Костел Святого Хреста на передньому плані, за ним готичний Домініканський костел (обидва не збережені).
49°50′32″ пн. ш. 24°01′42″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Львів
Зруйновано 1848
Стиль готичний стиль
Належність Римо-Католицька Церква
Адреса орієнтовно на місці будівлі на вул. Театральній, 15
Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів) (Україна)
 Костел Святого Хреста і монастир францисканців у Вікісховищі

Історія

На основі аналізу хроніки Яна Длугоша Денис Зубрицький ще в ХІХ столітті висловив думку про те, що храм Святого Хреста збудували в княжі часи і він був головною православною церквою Львова на момент польського завоювання. Після зайняття міста військами Казимира ІІІ споруду передали ордену францисканців під потреби створеного в цей час римо-католицького єпископства.[1] Цю думку підтримував і Іван Крип'якевич.[2]

Відомо, що ділянку францисканцям надав князь Владислав Опольський у 1370[3] чи 1372 році. Мурований тринавний костел збудували вже в XV ст., можливо на місці давнішого храму. Будівництво провадили в 1363–1460 роках[4].

Про внутрішнє оздоблення майже нічого не відомо. Храм залишився неушкодженим під час пожежі 1527 року, коли згоріло практично все місто. Однак у 1565 році він постраждав від вогню разом із Низьким замком. Костел відомий тим, що у вересні 1648 року у ньому відбувалася нарада польської шляхти, під час якої обговорювали потенційну небезпеку нападу військ Хмельницького. На нараді князеві Яремі Вишневецькому доручили очолити оборону міста.

1770 року монастир придбав за 4 тис. золотих друкарню в Салезія Тарновецького, який успадкував її від тестя — українського друкаря Івана Филиповича.[5]

Очевидно, у різний час монастирський комплекс зазнавав перебудов. Відомо зокрема про участь Павла Римлянина у невстановлених роботах (згадує у своєму заповіті 1618 року)[6], а також Мартина Урбаніка (близько 1750)[7]. У 1753–1755 роках фрескові розписи у костелі виконали брати Юзеф і Франциск Маєри з Брно[8].

Відомі особистості

Від 1385 року настоятелем монастиря був Якуб Стрепа: з 1391 року — латинський архієпископ Галицький, 20 жовтня 1409 року помер у Львові. 29 листопада 1619 року випадково віднайдено місце поховання Якова Стрепи у крипті костелу. 1790 року беатифікований папою Пієм IV.

Святий Ян з Дуклі вступив до монастиря францисканців приблизно у 1430-х роках. Був кустошем руської кустодії ордену. 1463 року перейшов до реформованої гілки францисканців — бернардинців. Канонізований 1995 року папою Іваном Павлом II.

Монастир після вигнання францисканців

У 1785 році внаслідок йозефінських реформ францисканців виселено на передмістя до монастиря скасованого в тому ж році ордену капуцинів. Монастир знаходився при Костелі Непорочного Зачаття Діви Марії на вулиці, згодом названій Францисканською (нині — вул. Короленка). На цей момент згромадження налічувало 49 ченців. 1792 року підприємець Генріх Булла викупив у міста монастир і збудував при ньому залу для укладання торгових і фінансових угод під час традиційних щорічних «львівських контрактів», а також для проведення балів, або «редут». Львівські контракти тривали три тижні після свята Трьох королів (6 січня), а з 1798 року початок перенесено на 1 лютого. Сам костел перетворено на перший в історії Львова стаціонарний театр[9]. Переобладнання костелу на театр здійснив у 1795 році архітектор Карл Мерц.[10] У приміщенні монастиря влаштовано нормальну школу. 1808 року Контракти перенесено на літню пору, після чого кількість людей, що відвідували бали, різко зменшилась. Останній бал у залі Генріха Булли відбувся 8 лютого 1842 року[11]. Під час обстрілу міста генералом Вільгельмом Гаммерштайном 1848 року храм (на той час уже театр) було сильно пошкоджено і як наслідок — остаточно розібрано. Театр перенесено до Скарбківського театру. У 1891 році, під час закладання фундаментів майбутньої школи ім. Міцкевича, на цвинтарі було вивезено велику кількість поховань із збережених крипт колишнього костелу[12].

У 1987 році Львівська міська експедиція Інституту суспільних наук АН УРСР проводила охоронне спостереження та розкопки під час земляних робіт по спорудженню підземного переходу між будівлями школи № 62 (будинок № 15 на вул. Театральній) і колишнього Палацу піонерів. Окрім давніших знахідок X—VIII століть до н. е., на глибині 3 м знайдено залишки фундаменту монастиря францисканців[13].

Усипальниця

У криптах храму були поховані Бартош Папроцький[14], Якуб Стрепа.

Іконографія

У різний час храм з'являється на панорамах Львова, що зображують місто із західної сторони. Зокрема і на першій відомій — Панорамі Гогенберга. Із п'яти відомих акварелей Франца Герштенбергера, зроблених у 1805–1807 роках, чотири так чи інакше стосуються монастиря Францисканців. Двічі він зображує храм, а також двічі — інтер'єр редутових зал, збудованих Генріхом Буллою. 1870 року львівський художник Войцех Грабовський зробив вільну копію із фрески у Природознавчому музеї Дідушицьких, на вулиці Театральній 18 у Львові[15]. На картині зображено порослі травою руїни храму. У 1920-х роках архітектор Януш Вітвіцький відтворив храмовий комплекс у своїй пластичній панорамі (нині зберігається у Вроцлаві). У Музеї найдавніших пам'яток Львова зберігається об'ємна панорама, що зображує місто станом на середину XVII ст., виготовлена інженером і реставратором Ігорем Качором.

  • План костелу з кінця XVIII ст.
  • Ф. К. Герштенбергер. Спектакль «Медея» П. Корнеля в колишньому францисканському костелі. 1805 р.
  • Ф. К. Герштенбергер. Бал у редутовій залі. 1805 р.
  • Ф. К. Герштенбергер. Вигляд костелу зі сторони Нижніх валів (нині — Проспект Свободи). 1807 р.
  • В. Грабовський Руїни монастиря. Копія 1870 р.

Примітки
  1. Зубрицкий Д. Критико историческая повесть временных лет Червонной и Галицькой Руси. — М. : Унив. типогр., . — С. 147. (рос.)
  2. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 67.
  3. Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 42. (пол.)
  4. Готика // Енциклопедія Львова. — T. 2. — C. 566.
  5. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 25 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 129.
  6. Замостяник І. В. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина. // Український археографічний щорічник. Збірник наукових праць. — № 13, 2009. — С. 460.
  7. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — Том 241 (CCXLI), 2001. — С. 122.
  8. Лильо О. М. Діяльність представників монументального живопису західноєвропейської традиції у Львові XVIII ст. // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2008. — № 1 (10). — С. 97.
  9. Булла Франц Генрих // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 303.
  10. Архітектура Львова… — С. 190.
  11. Бали // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 156—157.
  12. Ґранкін П. Е. Львівський танець смерті // Галицька брама. — 1998. — № 1 (37). — С. 11, 16.
  13. Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів : Логос, 2008. — С. 82. — ISBN 966-7379-47-5.
  14. Dworzaczek W. Paprocki Bartłomiej (Bartosz) herbu Jastrzębiec (ok. 1543—1614) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/1, zesz. 104. — S. 180. (пол.)
  15. Ґрабовський Войцех // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 638.

Джерела
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 30, 72, 82. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 27. — ISBN 5-7745-0358-5.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007., т. 1  — 651 с. ISBN 978-966-7007-68-8; т. 2 — 603 с. ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 170, 171. — ISBN 966-7022-44-7.
  • Козубська О. Б. Сакральна готика середньовічного Львова. Автореферат дисертації Переглянуто 26 квітня, 2010
  • Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 67—68. — ISBN 5-7745-0316-X.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.