Ялухін Матвій Петрович

Матвій Петрович Ялухін (16 листопада 1908, Русакова, Камишловський повіт, Пермська губернія, Російська імперія 5 червня 1992, Єкатеринбург, Свердловська область, Російська Федерація) — працівник радянського сільського господарства, птахівник, ветеран тилу, Герой Соціалістичної Праці (1988).

Ялухін Матвій Петрович
Народився 16 листопада 1908(1908-11-16)
Русакова, Камишловський повітd, Пермська губернія, Російська імперія
Помер 5 червня 1992(1992-06-05) (83 роки)
Єкатеринбург, Росія
Поховання Сибірське кладовищеd
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Знання мов російська
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Матвій Петрович Ялухін народився 16 листопада 1908 року в селі Русакова Камишловсткого повіту Пермської губернії[1].

Виріс у селі Четкарино, посеред бідноти. На початку 1917 року подався в найми до місцевого куркуля. У 1928 році родина Матвія вступила до товариства з спільної обробки землі, а після утворення з нього комуни «Новий шлях», 20-річний Ялухін був обраний її першим головою[2][3][1][4]. Після загострення класової боротьби в 1929 році, як член невеликого костяка комсомольців брав участь у розкуркулюванні і відразу роздавав знайдене в схованках кулаков місцевим комунарам[3][2]. У 1933 році, після закінчення Шадринського птахівничого технікуму, приїхав в утворений роком раніше птахівничий радгосп «Балаірський» в селищі Кузнецовський Талицького району Уральської області, де почав працювати зоотехніком. Дослужившись до посади директора радгоспу, вивів його в прибуткові господарства та за високі показники в 1939 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві, де в нагороду отримав легковий автомобіль «ГАЗ-М1»[1][3][2][4].

З січня 1940 року до січня 1948 року Ялухін обіймав посаду голови виконавчого комітету Талицької районної Ради депутатів трудящих, на керівництво якої припали роки Великої Вітчизняної війни[1]. 19 червня 1942 року указом Президії Верховної Ради РРФСР адміністративному центру району — робітничому селищу Талиця був привласнений статус міста районного підпорядкування[5][6]. За успішне виконання плану хлібозаготівель 1944 року Талицький район був удостоєний Прапора Державного комітету оборони СРСР, а Ялухін як голова райвиконкому нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня[1][3].

У повоєнний час Ялухін обіймав посаду начальника управління по тваринництву в управлінні сільського господарства Свердловської області, а в 1949 році став заступником начальника обласного управління сільського господарства[1][3][4]. Обирався депутатом Свердловської обласної Ради депутатів трудящих[7]. У 1965 році, після рішень березневого Пленуму ЦК КПРС щодо розвитку промислового птахівництва, 57-річний Ялухін був призначений на посаду директора новоствореного Свердловського птахівничого тресту (згодом — генеральний директор виробничого об'єднання «Свердловське» по птахівництву Свердловської області), яким беззмінно керував протягом 27 років до самої смерті[8][1].

Не маючи систематичної освіти, Ялухін володів аналітичним розумом, вмів розуміти людей, доходити до суті, будувати стратегічно вивірені плани, будучи у своєму роді «самородком» і володіючи рідкісними організаторськими здібностями[9][8][1]. Зібравши команду фахівців своєї справи (аграріїв, будівельників, енергетиків, механіків тощо), він перетворив трест, що складався з кількох примітивних та убогих господарств, в конгломерат високомеханізованих птахофабрик. На будівництві корпусів господарства були зайняті колективи багатьох заводів, зокрема «Уралмашу» під керівництвом Миколи Рижкова, і згодом частина отриманої продукції надходила працівникам цих підприємств[8][1]. Ялухін навіть хвалився, що сам директор «Уралмашу» сидів у нього в приймальні, так як першим особам області було вигідно мати на своїй території птахофабрику, яка приносила дохід, створювала робочі місця, розвивала соціальну сферу[10]. За роки його керівництва потужності свердловського птицепрома зросли практично у два рази, а виробничі показники птахофабрики «Свердловська» — в п'ять разів, в результаті чого почала виправлятися ситуація з дефіцитом яєць. Наприклад, всього лише за одне десятиліття з моменту приходу Ялухіна на виробництво — з 1965 по 1975 роки — виробництво яєць в рік зросла зі 113 мільйонів до 900 мільйонів, у 1977 році був проведений рекордний 1 мільярд яєць, а в 1979 році — вже 1 мільярд 200 мільйонів[8][1]. У 1973 році в експлуатацію була введена перша в області бройлерна птахофабрика, де для вирощування м'ясної птиці в теплі спеціально був підведений газ. Найбільшою ж гордістю Ялухина стала створена в 1981 році птахофабрика «Рефтинська», побудована поруч з Рефтинської ГРЕС яка стала справжньою фабрикою м'яса[8][1]. Між тим, під час будівництва птахофабрики виник конфликт — за словами першого директора Рефтинської ГРЕС Ю. В. Іванова, Ялухін противився будівництву фільтрувальної станції та очисних споруд, заявивши, що це «не його справа, тому що він повинен вирощувати курей, а забезпечувати його підприємство питною водою й очищати їх стоки повинен хтось інший»[11].

Коли на дванадцяту п'ятирічку (1986—1990 роки) господарству «Свердловське» було дано завдання досягти до 1990 році обсягів виробництва яєць у розмірі 1 мільярд 350 мільйонів штук, даний показник був досягнутий вже до кінця 1986 року[1]. До 1987 року «під керівництвом» Ялухіна значилося 14 мільйонів птахів[3][2]. За роки керівництва господарством за свою роботу він був нагороджений орденом Леніна, Жовтневої Революції (двічі), Дружби народів і «Знак Пошани». Нарешті, в 1988 році, переступивши рубіж свого 80-річчя, Ялухін удостоївся вищої трудової відзнаки — звання «Герой Соціалістичної Праці» з врученням золотої медалі «Серп і Молот» і другого ордена Леніна[8][1]. Його птахогосподарство згодом успішно впоралося з переходом країни на ринкову економіку і продовжило свою роботу[1] (у 2011 році птахофабрика з державного підприємства була перетворена в акціонерне товариство.

Матвій Петрович Ялухін помер 5 червня 1992 року в Єкатеринбурзі на 84-му році життя[1][4]. Похований на Сибірському кладовищі[1][12].

Нагороди

Пам'ять

Примітки

  1. Тимур Каримов. Ялухин Матвей Петрович. Герои страны. Процитовано 3 июня 2019.
  2. Хуторянский, 2016.
  3. Хуторянский, 2009, с. 22—23.
  4. .
  5. Скробов et al., 1985, с. 373.
  6. Историческая справка. Администрация Талицкого городского округа. Процитовано 3 июня 2019.
  7. Депутаты Свердловского облсовета III созыва (1950—1953). Свободная энциклопедия Урала. Процитовано 3 июня 2019.
  8. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}.
  9. Федотовских, 1995, с. 173.
  10. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}.
  11. Иванов, 2009, с. 24.
  12. Сибирское кладбище Екатеринбурга. Проект «Старое кладбище». 25 июля 2018. Процитовано 3 июня 2019.
  13. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}.   52 (2490).
  14. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}.   11 (138).
  15. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}.   2 (93).

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.