Ян Радзивілл (Бородатий)

Іван (Ян) Радзиві́лл «Бородатий» (лит. Jonas Radvila), пол. Jan Radziwiłł "Brodaty", 1474–1522) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого шляхетського роду Радзивіллів гербу Труби. Маршалок господарський у 1499—1514, маршалок земський у 1514—1522, каштелян троцький з 1522 року. Засновник олицько-несвізької лінії роду Радзивіллів.[1]

Ян Радзивілл «Бородатий»
Ян Радзивілл «Бородатий»
Псевдо Іван Микола Радзивілл
Народився близько 1474
Помер 1522(1522)
Поховання Вільнюс
Підданство Велике князівство Литовське
Діяльність політик
Титул маршалок великий литовський та земський, каштелян троцький
Посада маршалок великий литовський, Каштелян троцький, Слонімський старостаd, староста Дрогичинськийd, маршалок господарський, маршалок земський і Q110013357?
Рід Радзивілли
Батько Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae»
Мати Софія Монивид
Брати, сестри Анна Радзивілл, Миколай Радзивілл, Юрій Радзивілл і Войцех Радзивілл
У шлюбі з Ельжбета Гаштольд
Богдана Лукомська
Анна Кішка
Діти Микола «Чорний», Ян
Анна, Софія
Герб

Належав (як і брати) до політичної еліти тогочасної Литви, відігравав менш впливову роль.

Володів маєтками Нягневичах, Лахві (Новогородщина), Здітавами (Слонімщина), Уздою (Мінщина), Оликою (Волинь), маєтками на території сучасної Литви. Йому належали Вількійське (1495—1501) та Слонімське (з 1505) староства.

Біографія

Син Миколи Радзивілла «Старого» і його дружини Софії з Монивидів. Мав братів Миколу (князь Священної Римської імперії «на Гоньондзі і Мяделі»), Альберта (Войцеха), Юрія і сестру Анну (дружина Конрада III Рудого).

Хлопцем потрапив до Кракова на виховання, яке отримував при королівському дворі. Наближений до великого князя Олександра, сприяв його обранню в 1501 році королем польським, підписав акт Мельницької унії (1501 р.). Пізніше підтримував політику Олександра, спрямовану на скасування Мельницьких домовленостей.

У 1505 р. отримав від великого князя Слонімське староство, почав будувати замок в Слонімі. Брав участь у Клецькій битві (1506), у битві під Лопушним (біля Вишневця, 1512). Очолював посольство до Москви в 1507, 1508 роках. Брав участь у війні з Московською державою (1512—1522).

Наприкінці двадцятих — початку тридцятих років XVI століття якийсь злий рок обрушився на рід Радзивіллів. У 1519 році несподівано помирає брат Яна — єпископ Альбрехт. На початку 1522 р. смерть забрала сестру Анну (Мазовецьку реґентку), яка ніколи не скаржилася на здоров'я. Наступним був брат Микола (великий канцлер литовський, воєвода віленський). На його похороні відкрито говорили про отруту. У 1522 р. почав почуватися погано; 11 травня, передчуваючи близький кінець, залишив заповіт, в якому просив короля — великого князя Сиґізмунда І Старого — взяти опіку над його родиною. Помер щонайпізніше на початку липня, був похований у костелі бернардинців Вільнюса.[2]

Вбивця, який вирішив вирубати під корінь рід Радзивіллів, діяв дуже підступно. Дія отрути було малопомітною, здавалося, що смерть його жертв була природною. Ян «Бородатий» не дізнався, хто його вбивця. Багато хто вважав, що це Бона Сфорца. Владна, підступна жінка мріяла про абсолютну владу; підпорядкувала своїй владі старого короля, ввела моду на таємні отруєння. Радзивілли були першими її жертвами. Причину ненависти пояснювали тим, що король Сигізмунд І Старий до одруження з Боною цікавився Анною Радзивілл. Бона побачила її красу, розум; злякалася (ця жінка була справжньою суперницею у боротьбі за серце короля). Якщо відносини з королем у Бони не складуться, то ця жінка зможе легко завоювати любов Сигізмунда І Старого. За спиною Ганни стояли чотири впливові і потужні брати, перші радники короля.

Засновник олицько-несвізької лінії Радзивіллів Ян «Бородатий» помер у розквіті сил, йому не було 50-ти років.[3]

Сім'я

Перший раз одружився в 1492 році[2] з Ельжбетою Ґаштольд (пом. 1502, її батько — Мартин[2]), прожили 10 років. Мали 5 дітей, але всі померли в ранньому віці.

Друга (чи третя) дружина — Ганна, дочка Станіслава Кишки, яка народила йому синів Миколу, Яна, дочку Анну. Після шлюбу з Ганною володіння Яна «Бородатого» значно збільшилися — як посаг дружини отримав частину монивидівської спадщини: Олику, Діброви, Лахву, Нядреску, Несвіж, Узду, Шацьк. Від третього шлюбу з Богданою Лукомською, донькою князя Василя Лукомського, мав дочку Софію.[4]

Діти:

  • Микола «Чорний»,
  • Ян (1516—1551) — крайчий литовський, староста тикоцинський[5]
  • Ганна (пом. 1554) — дружина Миколи Кезгайла,[2] Станіслава Кішки (пом. 1554)[6]
  • Софія (пом. 1541) — дружина Щенсного Юрійовича Ілінича.[2]

Примітки
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 17 січня 2013.
  2. Pietkiewicz K. Radziwiłł Jan h. Trąby (ok. 1474—1522)… — S. 192.
  3. Заснавальнік нясвіжскай лініі. Ян Радзівіл Барадаты (1474—1522) (біл.)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 17 січня 2013.
  5. Michalewiczowa M. Radziwiłł Jan h. Trąby (1515—1561) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 195. (пол.)
  6. Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — Tom ХII/4, zeszyt …. — S. 507. (пол.)

Джерела
  • Pietkiewicz K. Radziwiłł Jan h. Trąby (ok. 1474—1522) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 191—192. (пол.)
  • Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — t. V — rok 1920. — Кraków, 1921. — S. 42. (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa) (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.