Шацьк

Про походження назви селища існують різні припущення:

• за однією з версій, назва «Шацьк» походить від особливостей ландшафту. Місцевість навколо Шацька завжди була дуже болотиста, хитка. Від слова «шататись» походить назва «Шатськ», а за спрощення вимови та чергування приголосних лишилась назва «Шацьк»;
• за іншою версією, коли тут селились люди, то їх зустріла багата, прекрасна, квітуча природа. Дрімучі ліси і ніби дзеркальця серед них озера, ошатна, гарна місцевість. З часом буквенне скорочення призвело до появи назви[3];
• також існує версія, що назва походить від давнього scaz — «гроші», німецького schatz — «скарби»[4].
• з латини: "Shack" - хата, халупа.

Символікою селища Шацьк є герб, прапор та хоругва, затверджені рішенням Шацької селищної ради.

Герб Шацька — на червоному полі зображення золотого Тризуба князя Святополка-Михайла сина князя Ізяслава-Дмитра, внука князя Ярослава Мудрого, правнука Володимира Великого. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою міською короною з трьома вежками.

Прапор Шацька — квадратне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1 червоного кольору із зображенням герба Шацька — Тризуба князя Святополка.

Хоругва — прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 3:2 білого кольору із зображенням герба селища — Тризуба князя Святополка на гербовому щиті в картуші міста з золотою міською короною, як символом важливості і давності міста з часів Київської Руси[5].

Місцеві органи влади представлені Шацькою селищною радою, яка входить до складу Волинської області України. Окрім Шацька, селищній раді підпорядковються ще 30 населених пунктів. Голова селищної ради — Карпук Сергій Вікторович.

Селище розташоване в центрі Шацького району, який розміщений в північно-західній частині Волинської області на північному заході України. Площа селища 9,33 км². Воно знаходиться на відстані близько 17 км від кордону з Польщею і приблизно за 11 км від кордону з Білоруссю[6]. Висота над рівнем моря — 170 м. Селище оточують Шацькі озера.

Владислав ІІ Ягайло

Перша згадка про Шацьк відноситься до 1410 року, коли польський король Владислав ІІ Ягайло послав мисливців до Шацьких лісів для заготівлі м'яса на військові потреби:

Відзначивши свято Різдва Христового в Любомлі, Владислав, король польський, від’їжджає в Любохню, Шацко і Ратно і поновлює заняття полюванням, запасаючи м'ясо наздогнаних звірів для прусської війни.[13]

За люстрацією 1564 року Шацьк (в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували на становищі кріпаків. Загальна сума податків з села визначалась в розмірі 419 злотих і 29 грошей на рік.

У 1595 році Шацьк згадується в документах як містечко.

у 1812 році під час Франко-російської війни Шацьк в складі північно-західної Волині був територією, по якій проходили наполеонівські війська. В середині вересня 1812 року Шацьк був уже вільний від французів.

З 1768 до 1849 року селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглиблюється майнова нерівність. За люстрацією 1874 року з 305 дворів лише 43 одержали «повний наділ» , 186 півнаділу, решта і того менше. у 1906 році в Шацьку налічується 428 дворів і 2886 чоловік населення[14].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

ШАЦЬК, містечко на півночі Володим. пов., в околиці т. зв. великих, волинських озер, при озері Люцимир, або Ліцомир, 101 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 428 домів і 2,713 жителів, дерев’яна церква, початкова школа, пошта, волость. Перед тим було це «казьонне» село і було там в кінці 19 ст. 194 домів і 1,557 жителів, церква. Село при озері недалеко від джерел р. Прип’яті. Озеро велике і гарне, в яке втинається півострів. Колись було дуже рибним. Село входило від кінця 14 ст. до Любомельського староства. За переписом 1911 р. в містечку Ш. було 2,543 жителів, волость, пошта, телеграф, земська поштова станція, одноклясова школа, шпиталь, лікар, 5 крамниць, 1 горілчана крамниця і 3 ярмарки річно. На березі озера Люцемира було овальне городище, яке займало ¼ га. На березі в уроч. Остре був курган до 4 метр. високий, на чотирокутній основі. Цей курган зветься тут «Гора».[10]

В період Першої світової війни багато господарств були змушені евакуюватися до Росії. Їх повернення назад затяглося на роки. Жовтневий переворот в Росії докотилася і до Шацька. За спогадами старожилів і архівними документами, в Шацьку діяв ревком.

З кінця 1920 року по вересень 1939 року Шацьк входив до складу Польщі. Після захоплення Червоною Армією 22 жовтня 1939 року шачани обрали Редька Олексія Івановича делегатом Народних Зборів України, Народні Збори у Львові 27 жовтня 1939 року прийняли рішення щодо об'єднання Західної України з Українською РСР.

17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти дістали змогу вчитися.

Весною 1941 року в Шацьку виникло три колгоспи.

25 червня німці окупували селище. За період до 21 липня 1944 року нацисти знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на роботи.

В лісах навколо Шацька діяв радянський партизанський загін Степана Шковороди. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з'єднання О. Ф. Федорова Шацький партизанський загін влився до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили німецький гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. Остаточне відбиття райцентру від німців припадає на 21 липня 1944 року.

Після відновлення радянської влади відразу ж поновилася й робота районних установ. 42 юнаки і чоловіки з Шацька поповнили ряди Червоної Армії на фронті. Розпочалась відбудова господарства і житлового фонду. Найбільшими підприємствами стали промкомбінат, рибзавод, молокозавод, пекарня, цегляний завод. В 1957 році створена міжколгоспна будівельна організація. А засновану ще до війни МТС перетворено на сучасне ремонтно-транспортне підприємство. На початку 1990-х років промкомбінат розділився на 2 приватизовані фабрики — «Чайка» (меблеве виробництво) і «Шачанку» (швейні вироби). В системі райспоживспілки нині працюють ковбасний цех, цех безалкогольних напоїв, олійниця та борошно-мельно-круп'яне виробництво. Є приватна міні-пекарня. Шацький держлісгосп має цех по переробці ягід, плодів, овочів та березового соку.

На березі озера Пісочне побудований в 1967 році обласний санаторій «Лісова пісня» на 600 місць. Про його фітотерапевтичне відділення знають далеко за межами Волині. Найчистіша вода озера та чудові лісові краєвиди приваблюють сюди людей на відпочинок та оздоровлення. Урочище «Гряда» на березі мальовничого Світязя перетворилось на велику зону відпочинку. Тут розміщено 68 баз відпочинку підприємств Волинської, Львівської та Рівненської областей[14].

Селище внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.

Шацька районна лікарня

На початку 1920-х років у Любомльському повіті, до якого належав і Шацьк, склалася складна ситуація з санітарним станом, пов'язана з тривалою війною та розрухою. Коли у 1921 році на Волині вже діяло 10 лікарень на 450 місць та 30 амбулаторій, на території Любомльщини не було жодного лікувального закладу. Згодом в Любомльському повіті розпочалася розбудова охорони здоров'я. Повіт було поділено на 3 лікарські райони з центрами в Любомлі, Шацьку та Опалині. У Шацьку при повітовому шпиталі повітовий відділ утримував амбулаторію, де хворий за знижену до 1 злотого плату міг розраховувати на ґрунтовне медичне обстеження та лікування. Також у Шацьку від самого початку організації органів місцевого самоврядування діяв повітовий шпиталь на 30 ліжок. Окрім будинку для хворих, шпиталь мав також пральню та морг, у 1935 році було побудовано для шпиталю ще й господарський будинок. До шпиталю в Шацьку, крім мешканців довколишніх гмін, прибували на лікування хворі з Ковельського та Володимирського повітів, а також з Брестського повіту Поліського воєводства. Повітовий шпиталь у Шацьку не міг себе утримувати, бо його прибутки були набагато менші, аніж витрати. Для нормального функціонування шпиталю щороку виділялися кошти з повітового бюджету.

На середину 1930-х років у Любомльському повіті діяло дві лікарні на 30 ліжок: у місті Любомлі та в селі Шацьк Шацької гміни. У Шацьку працювали один лікар та один акушер.

Практично протягом усього міжвоєнного періоду охорона здоров'я на Любомльщині була в неналежному стані. Бракувало лікарняних установ та лікарів у них. Населення повіту залишалось незахищеним навіть перед хворобами, з якими вже велася ефективна боротьба в цивілізованих країнах[17].

Нині у Шацьку працює центральна районна лікарня на 90 ліжок. Для потреб населення функціонують хірургічне, терапевтичне, дитяче, поліклінічне та пологове відділення. Ведеться будівництво поліклініки на 150 відвідувань в зміну. В лікарні 30 лікарів та 64 чоловік середнього медичного персоналу[14].

У селищі діють:

• дві школи: І-ІІІ ступенів і І-ІІ ступенів, в яких навчається 847 дітей, працює 80 вчителів;
• два дитячих садка, де виховується 130 дітей;
• Шацький лісовий коледж імені Валентина Сулька, який який готує майстрів лісу та єгерів для потреб різних регіонів України. Його відкрито як Шацький лісовий технікум у 1963 році на базі держлісгоспу. Технікум реоорганізовано у коледж в 2006 році.
• районний та міський будинки культури;
• кінотеатр «Чайка» на 300 місць;
• три бібліотеки;
• музична школа, яку відвідує понад 50 дітей Шацька та навколишніх сіл;
• районна спортивна школа, яка готує спортсменів з веслування. Захарченко Анатолій Васильович став чемпіоном України з веслування на каное серед дорослих, Гарват Тетяна виборола з веслування на байдарці кубок України серед юнаків[14].

Дитсадок № 1 «Росинка»	Школа І—ІІІ ступенів	Шацький лісовий коледж ім. В. В. Сулька	Дитяча музична школа	Будинок дитячої та юнацької творчості

Автостанція в Шацьку

Через селище проходить автошлях Т 0302 Піща—Гранівка. Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою М19, яка збігається із єврошосе E85), і згодом переходить в автошлях М07, після чого — у автошлях Т 0302.

У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Шацьким районом, Волинською областю та Україною.

Найближча залізнична станція знаходиться в Любомлі на відстані 33 км від селища — Станція «Любомль».

Відстань від Шацька до інших населених пунктів (автошляхами)
			Варшава ~ 314 км Парчев ~ 147 км Влодава ~ 110 км	Гродно ~ 327 км Брест ~ 96 км Піща ~ 17 км	Мінськ ~ 397 км Кобрин ~ 98 км Малорита ~ 44 км
			Радом ~ 263 км Вроцлав ~ 594 км Лейпциг ~ 966 км		Ратне ~ 58 км Київ ~ 522 км Чернігів ~ 654 км
			Холм ~ 78 км Замосць ~ 140 км Краків ~ 425 км	Любомль ~ 33 км Володимир-Волинський ~ 84 км Львів ~ 217 км	Ковель ~ 84 км Луцьк ~ 154 км Рівне ~ 231 км
				Джерело: Карти Google

Відділення «Приватбанку» в Шацьку

Головним оператором надання населенню поштових послуг у селищі є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта».

Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком». Код селища +380-3355.

Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар[18], МТС[19] та life:)[20].

Доступ до Інтернету забезпечує провайдер «Укртелеком».

Банківська сфера селища представлена 3 філіями та відділеннями:

• «Райффайзен банк Аваль»,
• ВАТ «Державний ощадний банк України»,
• ПАТ КБ «Приватбанк».

Друковані ЗМІ даного населеного пункту представлені районною громадсько-політичною газетою «Шацький край», яка виходить один раз на тиждень — в суботу. Головний редактор — Грицюк Віктор Петрович[21].

• пам'ятник Тарасові Шевченку, встановлений у сквері в центрі селища;
• пам'ятник невідомому солдату, побудований на братській могилі радянських воїнів 1941–1944 років;
• обеліски на честь загиблих в роки Великої Вітчизняної війни, споруджені на вул. 50 років Перемоги та вул. Гагаріна[14];
• пам'ятник розстріляним євреям, встановлений на місці їх розстрілу у 1990 році, у 1995 році замінений новим[22];
• меморіальна дошка командирові партизанського загону С. О. Шковороді.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку	Пам'ятник невідомому солдату, побудований на братській могилі радянських воїнів	Обеліск на честь загиблих в роки ВВв, вул. 50 років Перемоги	Меморіальна дошка, присвячена С. О. Шковороді

• Мокренко Сергій Вікторович (1993—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Т. С. Водотика. Шацьк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 601. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Гонтаренко М.К., Серпенінов П.Н. Шацьк // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.500-510

• Шацьке благочиння — смт. Шацьк Свято-Різдво-Богородична церква
• Облікова картка^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Шацьк
• Сайт Шацької РДА
• 600-ліття першої згадки про Шацьк