Ярофій Гостський

Ярофі́й Васи́льович Го́стський (? — поч. 1581) — руський боярин (шляхтич) з роду Гостських, гербу Кирдій. Родове гніздо Гоща. Державний діяч у Великому Князівстві Литовському та Короні Польській.

Ярофій Гостський
Кирдій
справця староста луцький, суддя земський луцький
 
Смерть: поч. 1581
Поховання: 8 січня 1581 Дорогобуж
Підданство: Велике Князівство Литовське, Корона Польська
Рід: Гостські
Шлюб: Ганна Гостська Козинська
 
Військова служба
Звання: ротмістр

Біографія та діяльність

Ярофій (Єрофій, Ярош) Васильович Гостський, син волинського зем'янина, королівського дворянина Василя Богдановича Гостського. Рід Гостських є відгалуженою гілкою волинсько-холмських Кирдійовичів, що походять від Кирдія Тарковича.[1] Ярофій Гостський згадується під час ревізії Луцького замку 1545 року.[2] У 1557 році він королівський дворянин. Того ж року разом з двоєрідним братом Романом Гостським здійснив поділ володінь Гостських. У 1560 році отримав отримав два привілеї — на ярмарок, на тижні після св. Онуфрія в маєтку Крупа та на корчму в двірці під Луцьком. 18 квітня 1561 року Ярофій Гостський серед комісарів під час розмежування олицьких володінь князя Миколая Радивила "Чорного" та клеванських володінь князя Івана Федоровича Чорторийського. У 1565 — 1568 роках фігурує як ротмістр. У 1567 році згадується в листі великого гетьмана литовського Григорія Олександровича Ходкевича до князя Романа Федоровича Санґушка, де поміж іншого йшлося про підготовку до походу на північ Русі, під Чашники. У 1569 році підписав Люблінську унію, доклавши таким чином і свою руку до отримання від короля Зиґмунда ІІ Августа значних привілеїв руськими землями та Волині зокрема. У квітні 1572 року виклопотав привілей на осадження в Кременецькому повіті міста з магдебурзьким правом, ярмарками й торгами. У Руській метриці воно зазначене як Дорофіїв, а в наступних документах — Ярофіїв. У 1574 році був обраний депутатом від Кременецького повіту до каптурового суду, який було створено в Луцьку під час "Великого безкоролів'я". По смерті волинського воєводи Богуша Федоровича князя Корецького був призначений новообраним королем Стефаном Баторієм справцею осиротілого земського уряду в Луцьку.

У шлюбі з Ганною Козинською, рід якої теж походить з Кидійовичів. Записав їй третю частину своїх володінь у сумі 1 000 золотих з привінком, а 26 листопада 1578 року вона зробила внесення своє записавши Ярофію Гостському гроші та інші цінності.[3] На 1578 рік депутат луцького трибуналу. Ярофій Васильович Гостський користувався неабияким авторитетом серед волинської шляхти. Про це зокрема свідчить його присутність у тестаментах таких людей як: князь Юрій Збаразький, князь Богуш Корецький, Марія Чаплич, Ян-Гурко Омелянський та інші. Також він зазначався в тестаментах досить почтивих людей серед опікунів. Свою дружину Ганну Козинську, перед смертю передавав під опікунство князя Януша Заславського, волинського воєводи Якима Богушевича князя Корецького та Федора Чаплича Шпанівського.[4] 27 червня 1580 року Ярофій Гостський склав тестамент у Крупському замку готуючись піти зі світу живих. У ньому зокрема йшлося про харчове отруєння, що він разом з іншими отримав під час бенкету в Тучинському замку Олександра Семашка. Останній з його слів також зазнав отруєння. Також з тестаменту відомо, що Ярофій Гостський наприкінці життя заклав на Волині замок Орля. 8 січня 1581 року Ганна Гостська з Козинських поховала свого чоловіка в Дорогобужі, що серед місцевої шляхти уважався святим місцем.

По смерті Ярофія Гостського на частину його майна став претендувати двоєрідний брат Роман Гостський та його сини. Коли вони відправили возного з позовом до замку Ганни, то за його словами вона зустріла його пострілами з гармати, рушниць і гаківниць. Ганна Гостська активно зайнялася фундаторською діяльністю, зокрема заснувала Почаївський монастир та друкарню при ньому. Згодом вже у своєму тестаменті Ганна Гостська просила щоб її поховали там же, але з невідомих причин була похована в Почаївському монастирі. Відомо, що від шлюбу Ярофія Гостського та Ганни Козинської нащадків не залишилось, а по її смерті майже все майно перейшло небожу її сестри Варвари Козинської — Андрію Фірлею.[5] До відомих володінь Ярофія Гостського та Ганни Козинської входили повністю або частково:

  • У Луцькому повіті: Гоща, Крупа, Рясники, Микулин, Козлин, Котів, Звірів, замок Орля, двір у Луцьку, Рудня на річці Любаші, безіменний двірець Кобила (кобила, кобилє - підвищення, палісад, тощо).
  • У Кременецькому повіті: Почаїв, Савчині, Кімнатка, Ярофіїв, Ледухів, Бережці, Перенятин, Башарівка, Волиця.[6]

Джерела
  • Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 261, 268-275.
  • Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. –  409 ст. Ст. 148.
  • Безносюк Сергій. Шляхта руських земель.
  • Архив ЮЗР Ч. 8. Т. 3. Акты о брачном праве и семейном быте в ЮЗР XVI-XVII вв. - 1909. 120, 708, ХХХ. Ст. 305 - 308.

Примітки
  1. Яковенко, Наталя (2008). «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» (українська). Київ. с. 146–148.
  2. Собчук, В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 261.
  3. Архив ЮЗР Ч. 8. Т. 3. Акты о брачном праве и семейном быте в ЮЗР XVI-XVII вв. 1909. с. 305 – 308.
  4. Собчук, В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 268, 269.
  5. Собчук, В.Д. (2014). Собчук В.Д. «Від коріння до корони» . Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 261 (українська). Кременець. с. 270.
  6. Собчук В.Д. (2014). "Від коріння до корони" (українська). Кременець. с. 268 – 275.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.