Ясулович Ігор Миколайович

Народився 24 вересня 1941 року у селі Рейнефельд Куйбишевської області. Закінчив акторський (1964) та режисерський (1974, майстерня М. Ромма) факультети ВДІК.

Ігор Ясулович не раз брав участь у правозахисних, благодійних, опозиційних та антивоєнних акціях і заходах[1][2][3][4][5]. Виступав за звільнення Василя Алексаняна[6][7], Світлани Бахміної[8][9], Михайла Ходорковського[10][11], Платона Лебедєва[10][11], учасниць гурту «Pussy Riot»[12][13] та інших російських політв'язнів[14][15].

Входив до складу громадської комісії, яка проводила незалежне розслідування подій на Болотній площі і дійшла висновку, що сутички було спровоковано представниками правоохоронних органів, а учасники демонстрації мусили оборонятися, коли їх безпричинно затримували й били[16][17].

На президентських виборах 2012 року публічно підтримав кандидатуру Михайла Прохорова[18][19]. Того ж року підписав заяву учасників «Круглого столу 12 грудня», яка констатувала, що Росія переживає глибоку суспільно-політичну кризу: вибори фальсифікуються, розгорнуто прямі політичні репресії, влада вдається до розпалювання конфліктів у суспільстві[20][21].

Один з ініціаторів скликання «Конгресу інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії, реставрації тоталітаризму»[22][23][24].

Підписав (березень 2014) відкритий лист російських діячів культури проти російської військової інтервенції в Україну[25].

Зіграв в кінокартинах, знятих на території України:

• «Хто повернеться — долюбить» (1966, другий поет),
• «Назад дороги немає» (1970, т/ф, 3 с, Бертолет),
• «По вулицях комод водили» (1979, хазяїн велосипеда),
• «Ай лав ю, Петрович!» (1990, т/ф).

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.524;
• Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.456—457.