18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)

18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх) (нім. 18. Panzergrenadier-Division) — панцергренадерська дивізія вермахту часів Другої світової війни.

18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)
18. Panzergrenadier-Division
Емблема 18-ї панцергренадерської дивізії Вермахту
На службі 23 червня 1943 — 8 травня 1945
Країна  Третій Рейх
Належність  Вермахт
Вид  Сухопутні війська
Роль піхота
Чисельність дивізія
У складі Див. Командування
Прізвиська «Сілезька дивізія»
(нім. Schlesische Division)
Війни/битви

Друга світова війна
Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі		 генерал-лейтенант Курт Ян

Історія

18-та панцергренадерська дивізія сформована у червні 1943 року шляхом переформування 18-ї моторизованої дивізії, яка вела оборонні бої проти радянських військ на північному фланзі німецько-радянського фронту в районі озера Ільмень.

До її складу включили 118-й танковий батальйон, що мав на озброєнні 42 штурмових гармати StuG III. До літа 1944 року позиційні бої в районі Єльні, Невеля, Орші. У липні 1944 року входила до складу групи армій «Центр» в Білорусі, яка була практично повністю знищена в боях радянськими військами. Дивізія зазнала нищівних втрат у битві під Бобруйськом, рештки її були відведені до Сілезії, де протягом серпня-листопада 1944 року проводилися заходи відновлення боєздатності з'єднання.

Восени 1944 року 18-ту панцергренадерську дивізію відновили зі збереженням колишньої нумерації всіх частин і підрозділів, після чого знову повернули на німецько-радянський фронт.

У січні 1945 року вона входила до складу групи армій «Центр», що билася в Східній Пруссії. Вела бої на млавському напрямку, брала участь в проведенні контрудару в районі міста Лібштадт із метою відновлення сухопутного зв'язку Східної Пруссії з іншою частиною Німеччини. До середини лютого 1945 року дивізія була вдруге практично повністю розгромлена в боях і залишки евакуйовані морем для відновлення і поповнення.

Для відновлення дивізії використані особовий склад і техніка танкових дивізій «Гольштейн» і «Сілезія». При цьому дивізія отримала додатково 118-й змішаний танковий полк (нім. gemischtes Panzer-Regiment 118) у складі танкового і танково-гренадерського батальйонів, сформований на базі 118-го танкового батальйону і окремих підрозділів танкових дивізій «Гольштейн» і «Сілезія». Після відновлення дивізія була включена до складу 3-ї танкової армії групи армій «Вісла».

У квітні 1945 року після початку радянського наступу на Берлін, дивізія була перекинута до міста і вела бої на його підступах на околицях німецької столиці. 2 травня 1945 року залишки дивізії здалися радянським військам.

Командування

Командири

Підпорядкованість
Час Корпус Армія Група армій
(округ)		 Штаб
Перше формування
1943
23 червня формування Група армій «Північ» Ільмень
23 липня — 3-тя ТА Група армій «Центр» Єльня
31 липня — 4-та армія Група армій «Центр» Єльня
8 серпня 39-й тк 4-та армія Група армій «Центр» Єльня
27 вересня 27-й ак 4-та армія Група армій «Центр» Єльня
7 грудня 39-й тк 4-та армія Група армій «Центр» Невель, Орша
1944
січень 27-й ак 4-та армія Група армій «Центр» Орша
лютий 12-й ак 4-та армія Група армій «Центр» Орша
липень Група армій «Центр» Березино
Друге формування
вересень Сілезія
листопад резерв ОКГ Сілезія
грудень — 4-та армія Група армій «Центр» Східна Пруссія
1945
січень — 4-та армія Група армій «Центр» Східна Пруссія
лютий 6-й ак 4-та армія Група армій «Північ» Східна Пруссія
Третє формування
квітень Група армій «Вісла» Північна Німеччина

Склад
1943[1][2] 1944 (I) 1944 (II) 1945
30-й гренадерський полк 30-й панцергренадерський полк
51-й гренадерський полк — 51-й панцергренадерський полк
118-й танковий розвідувальний батальйон[3]
118-й танковий батальйон[4] 118-й змішаний танковий полк[5]
18-й артилерійський полк — 18-й артилерійський полк
18-й протитанковий дивізіон[6]
300-й зенітний дивізіон[7] —
18-й інженерний батальйон
18-й панцергренадерський дивізійний зв'язку[8]
Допоміжні частини 18-ї панцергренадерської дивізії
18-й навчально-польовий батальйон[9]

Нагороджені дивізії
Нагороджені дивізії[10]
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника
Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті 2
Кавалери Золотого Німецького Хреста 92
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[11] 27
(у тому числі — 1 неофіційний)
Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ
«Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» 		31

Див. також

Посилання

Література
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1.
  • Lohn der Tapferkeit. Aus der Geschichte des Artillerie-Regiment 18 der 18. Infanterie-Division/18. Panzergrenadier-Division Liegnitz Teil 1 — 3 — Joachim Engelmann, Oldenburg/Oldenburg o.J. (1979—1985), 395 Seiten und un-nummerierte Anlagen (Text- und Bildbeilagen)
  • Die 18. Infanterie- und Panzergrenadier-Division 1934—1945 (Bildband) — Joachim Engelmann, Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1984

Примітки
Виноски
    Джерела
    1. Panzer-Grenadier-Division 18
    2. 18. Panzergrenadier-Division
    3. Panzer-Aufklärungs-Abteilung 118
    4. Panzer-Abteilung 118
    5. gemischtes Panzer-Regiment 118
    6. Panzerjäger-Abteilung 18
    7. Heeres-Flakartilerie-Abteilung 300
    8. Panzergrenadier-Divisions-Nachrichten-Abteilung 18
    9. Feldersatz-Bataillon 18
    10. Holders of high awards (англ.) — у тому числі кавалери 18-ї моторизованої дивізії
    11. Knight's Cross Holders of 18. Panzergrenadier-Division
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.