2-га парашутна дивізія (Третій Рейх)

У січні 1943 Верховне командування Вермахту прийняло рішення про створення ще одної парашутної дивізії. З метою формування нового з'єднання зі складу 1-ї парашутної дивізії був виведений 2-й парашутний полк, що мав багато ветеранів бойових дій. Зокрема, особовий склад, що надходив до складу дивізії комплектувався з інших десантних підрозділів та частин, які зазнали серйозних втрат в боях.

У травні 1943 остаточно не завершив формування дивізії, десантна дивізія була направлена в Авіньйон у Франції, де вона, разом з 1-ю парашутною, увійшла до складу 9-го повітряного корпусу. Влітку 1943 корпус був перекинутий до Італії й був включений до складу резерву 10-ї армії.

9 вересня 1943 року після капітуляції Італії дивізія була введена у Рим, де брала участь в операції із роззброєння частин італійських збройних сил. Протягом дня десантники встановили контроль над Римом і подавили всі невеликі осередки опору італійців, найзначніша сутичка мала місце у Монтеротондо, де діяв 2-й батальйон 6-го парашутного полку. Через 3 дні 1-ша парашутна рота 7-го полку брала участь у спеціальній операції з врятування Муссоліні з гірського готелю в районі гори Гран Сассо д'Італія (італ. Gran Sasso d'Italia).

У той же час 1-й батальйон 2-го парашутного полку був висаджений на острові Лерос в Егейському морі, який зайняли британські війська після капітуляції італійців. До 16 листопада 1943 острів був відбитий у британців.

У жовтні 1943 дивізія була відправлена на Східний фронт, в районі на захід від Києва, де стримувала наступ частин Червоної Армії. 15 грудня 1943 дивізія була перекинута авіацією в район Кіровограда для протидії прориву радянських військ. У районі Кіровограда дивізія займала оборону до березня 1944, коли поновився наступ Червоної Армії. Через загрозу оточення наприкінці березня 1944 дивізія відступила за річку Буг.

У травні 1944 дивізія намагалася ліквідувати радянський плацдарм за річкою Дністер. Наприкінці травня, через великі втрати, була виведена на переформовування до Німеччини, в район Кельна.

6 червня 1944 року під час висадки англо-американських військ в Нормандії, 6-й парашутний полк дислокувався на півострові Котантен, недалеко від місця висадки американської 101-ї повітряно-десантної дивізії. 6-й полк брав участь в боях, у тому числі в обороні міста Сен-Ло. 13 червня 1944 останні підрозділи дивізії були екстрено направлені з Кельна в район Бреста (Франція), хоча поповнення ще не було завершене. У липні 1944 залишки 6-го парашутного полку були знищені у Фалезському котлі.

9 серпня 1944 решта підрозділів дивізії, а також 343-тя піхотна дивізія і деякі підрозділи кригсмарине, були оточені і обложені в Бресті (Франція), американським 8-м армійським корпусом. Німецький гарнізон в Бресті (під командуванням генерала парашутних військ Бернхарда Рамке) оборонявся до 20 вересня 1944. Потім залишки гарнізону капітулювали, лише одному батальйону 2-го парашутного полку удалося прорватися.

У вересні 1944 дивізія розпочала друге формування в місті Амерсфорт (Голландія) й у грудні була готова до ведення бойових дій. З січня 1945 брала участь в боях на заході Німеччині, закінчила війну у квітні 1945 в Рурському котлі.

Німецький парашутист. Кіровоград. Грудень 1943	Німецькі десантники перед посадкою на борт Ю-52. Додеканеська кампанія. Листопад 1943	Десантник на вогневій позиції. Італія. 1943	Американські солдати на місті загибелі німецьких десантників зі складу 6-го парашутного полку 2-ї дивізії. На задньому плані знищена машина Volkswagen Typ 166

• Франція (лютий — червень 1943);
• Італія (червень — листопад 1943);
• СРСР (південний напрямок) (листопад 1943 — травень 1944);
• Німеччина (травень 1944);
• Франція (травень — вересень 1944);
• Нідерланди та Німеччина (жовтень 1944 — квітень 1945).

• генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке (13 лютого — 8 вересня 1943);
• оберст-лейтенант Курт Медер-Еггеберт (8 вересня — 13 вересня 1943) ТВО;
• генерал-майор Вальтер Барентін (13 вересня — 14 листопада 1943);
• генерал-лейтенант Густав Вільке (14 листопада 1943 — 17 березня 1944);
• генерал-майор Ганс Крох (17 березня — 1 червня 1944);
• генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке (1 червня — 11 серпня 1944);
• генерал-майор Ганс Крох (11 серпня — 15 листопада 1944);
• генерал-лейтенант Вальтер Лакнер (15 листопада 1944 — квітень 1945).

• Дивізія «Герман Герінг»
• 1-ша парашутна дивізія (Третій Рейх)
• 1-ша танкова дивізія (Третій Рейх)
• Операція «Ледброук»

• 2.Fallschrim-Jäger-Division (англ.)
• 2. Fallschirmjägerdivision(нім.)
• 2. Fallschirm-Jäger-Division (англ.)
• 2. Fallschirmjäger-Division(нім.)
• 6th Fallschirmjager Regiment of 2nd Fallschirmjager Division^{[недоступне посилання з грудня 2018]} (англ.)
• Fallschirmjäger (англ.)
• 2. Fallschirmjäger-Division(англ.)
• 2. Fallschirmjäger-Division(нім.)

• Günter Roth / Hans M. Stimpel: Die deutsche Fallschirmtruppe 1936—1945 — Führung in der deutschen Fallschirmtruppe und der Korpsgeist der Fallschirmjäger, Verlag Mittler, Hamburg 2008. ISBN 3-8132-0864-8
• James Lucas — Storming Eagles: German Airborne forces in World War II
• Volkmar Kühn: Deutsche Fallschirmjäger im Zweiten Weltkrieg. Motorbuch-Verlag 12. Auflage 1999
• Willi Kammann: Der Weg der 2. Fallschirmjäger-Division. 3. Auflage. Schild, München 1998
• Volker Griesser: Die Löwen von Carentan. Das Fallschirmjäger-Regiment 6 1943—1945. VS-Book
• James Lucas: Die Wehrmacht von 1939—1945: Zahlen, Daten, Fakten. Tosa, 2004